У житті дуже багато дійсно гарних речей: захід і світанок сонця, музика і мистецтво, почуття та емоції, люди та тварини… Можна дуже довго про це говорити, але зараз мені б хотілось поговорити про вірність. Вірність-що це? Скільки людей-стільки й думок. Можна бути вірним тілом, а можна почуттями. На мій погляд набагато болючіша зрада почуттями, коли всередині ніби скребуть нігтями по склу і серце вистрибує під колеса проїжджаючих машин. Можна бути вірним поглядом. Коли ти приходиш, ледве перебираючи ногами, а біля порогу тебе зустрічають два палаючих,щасливих, вірних та відданих погляди котів. Або навпаки, сидиш і бачиш, як твоє “велике кохання” дивиться на когось іншого та так пилко, пристрасно і одночасно ніжно, що хочеться різко стати сліпим і не бачити цьго. Чого вартий один погляд! Вірність для одного-принцип, для другого-ніщо, для третього-сенс життя. Вона вміщує в собі дуже багато почуттів, але яких саме кожен вигадує сам. Вірність-краса душі. Як шкода, що цієї якості залишилося не багато у сьогоденних людях, бо вона дуже прикрашає людину.
Який буває сніг? «Білий, холодний», — скажете ви. Але це так нудно! Я хочу вам розповісти, яким я бачив сніг упродовж лише одного зимового дня. Уранці я прокинувся та підійшов до вікна. З неба, кружляючи, повільно падали великі сніжинки. Здалеку їх не можна було розгледіти. Я вийшов на вулицю, простягнув руку. На долоню впало декілька сніжинок. Які вони гарні! «Сніг буває візерунчастим», — подумав я. Удень визирнуло сонечко, і місто, засипане снігом, заіскрилось у його променях. Я подивився навколо і побачив сніг, що мінився і вигравав на сонці. Він виблискував також і на гілках ялини у нашому дворі. Вони були вкриті м'яким, наче вата, снігом. Хлопчаки грали в сніжки. Вони ліпили їх із пухнастого снігу, а він розсипався в їхніх руках, тому що був невеличкий морозець. Увечері сніг зробився рожевим, потім блакитним, потім синім, а потім бузковим. А коли зійшов місяць, він став сріблястим. «Це справжнє диво!» — подумав я. Сніг — це диво природи. І воно задарма дістається кожній людині, яка її любить.
Шарль Перро "Кот в сапогах", Мадам д'Олнуа "Принцесса-кошка" и А. Решта "Сказка о мраморной кошке и веретене повелителя ветров".