Якби я стала би міністром освіти, то я б дещо змінила . По-перше, я б удосконалила навчальну програму. Сьогодні наука та техніка роблять активні кроки вперед. З ними має крокувати і освіта. Проте, навчальна програма стоїть на місці. Я б внесла в навчальну програму багато нового. По-друге, я б скоротила кількість домашнього завдання. Проте ввела би обов'язкове відвідування гуртків. Тоді б діти могли займатись тим, що їм справді подобається. А ще я не забувала би про вчителів. Бо вчителювання - справа складна. Вчительська професія стала б однією із найпрестижніших. Ось які реформи я би провела якби стала міністром.
Зима — це дивовижний час року. З настанням зими приходять холоди, все на вулиці вкривається білим, чистим, пухнастим снігом, наче всю землю огортає біла ковдра.
Коли я дивлюся в своє вікно, бачу снігові замети та дітей, що катаються на гірці. Деякі з них грають в сніжки й ліплять снігову бабу. Але все частіше з настанням зими я став бачити незадоволених людей, які ховаються під капюшон чи закутують шарф найсильніше, щоб, напевно, не замерзнути на холоді.
Я дуже люблю зиму, не дивлячись на холоди. Взимку можна кататися на санчатах, на ковзанах, грати в сніжки, ліпити сніговиків чи снігових баб. Звичайно, не можна забувати й про Новий рік, адже це чарівне свято, яке буває лише раз на рік.
- Привіт, Петрику! Як твої справи?
- Привіт, Дмитрику! Тепер добре, але я довго хворів, майже місяць провів у лікарні, а потім вдома, лікувався. Пробач мені, що я не привітав тебе з днем народження, але у лікарні небуло телефону.
- Як шкода мені це чути, друже! Це ти мене вибач, що я навіть не прийшов до тебе, не провідав… Але я насправді не знав, що ти був у лікарні.
- Нічого страшного, Дмитро! Я не ображаюся.
- Петрику, а ти можеш віддати мою книжку, я хотів би її почитати?
- Даруй, але вона мені ще потрібна, я саме її дочитую. Чи можна її віддати через два-три дні?
- Так, звичайно, я почекаю! Бувай, друже!
тобі! Бувай!