Які риси характеру я хочу в собі виховати Мабуть, це питання слід пов'язати із отим вічним питанням дорослих на кшталт "Яким ти хочеш стати, коли подорослішаєш?" або "Ким мрієш бути?". У молодших класах, коли мене це діставало це питання, я відповідав, що моя мрія - бути таким, як Карабас-Барабас або Бармалей. Але то було усе несерйозно і необмірковано. Згодом трапився випадок, який примусив мене замислитися над цим питанням. Я посварився 3 усіма своїми друзями. Спочатку ходив "півнем", високо задравши носа і зухвало думав, що вони без мене і дня не зможуть прожити. Чомусь я тоді так думав. Але згодом мій ніс якось сам став опускатися, я ходив похнюплений, життя нічим не тішило. Батьки відразу відчули, що у мене неприємності. Одного разу батько зайшов до моєї кімнати на хвилинку щось попросити, затримався на годину. З тієї розмови я багато чого зрозумів, переоцінив себе і свою поведінку й замислився, чому мене покинули друзі? Мабуть, причина у мені. Я дивився на батька і хотів бути таким, як він. Мій батько - посадова особа. У нього поставлений голос, його завжди приємно і цікаво слухати. Він знає так багато! На день народження тата з ранку і до вечора телефон не вмовкає. А за столом лунають вітання, подяки, слова поваги і любові. Моя мама часто говорить, що вона не уявляє своє життя без батька. Я так хочу бути таким, як батько, - щирим, відвертим, простим у сім'ї і з друзями, на роботі професійним, компетентним і справедливим, і взагалі доброю людиною. Невдовзі після тієї розмови я помирився з друзями. З тих пір ми жодного разу не сварилися, і тепер наша дружба стала міцнішою. А ще у цьому році мене обрали за старосту класу (хоча раніше і квіти не довіряли у моє розпорядження!). Але на цьому я не зупиняюся, а постійно працюю над собою, щоб колись і мій син пишався мною.
Одинатикоасниці на перерві -Привіт,подруго! -Привіт,як ся маєш? -Все добре,ти сама як? -Добре,вирішила вже до якого вузу вступатимеш? -Так,хочу стати дизейнером одягу -Не знала,що ти маєш творчі здібності,ти ходиш до художньої школи? -Рік назад закінчила,а ти куди вступатимеш? -Я ще з дитинства мрію стати лікарем-хірургом,але не знаю чи складу екзамени -У тебе все обов'язкого вийде,головне вірити в себе -Дякую за підтримку,чому обрала саме цю професію? -Мені подобажться створювати щось нове,цікаве та незвичне,а батьки схвалюють твій вибір? -Звісно,вони поважають його та підтримують мене -Це найголовніше,ой вже дзвінок -Пішли у клас швидше
Відповідність між односкладними реченнями та їх видами: 1) Односкладне неозначено-особове. - Г. У горах оголосили надзвичайний стан. 2) Односкладне означено-особове. - Б. Любіть Україну всім серцем своїм. 3) Односкладне узагальнено-особове. - В. Голу вівцю не стрижуть. 4) Односкладне називне. - А. Сині гори. Долина.
40. Відповідність між складнопідрядними реченнями та видами їх підрядних обставинних: 1) Обставинне мети. - Б. Щоб добре жити, треба працю любити (Нар. творчість). 2) Обставинне дії. - В. Як дбаєш, так і маєш (Нар. творчість). 3) Обставинне місця. - А. Де кров текла козацькая, трава зеленіє (Т. Шевченко). 4) Обставинне допустове. - Г. В пустелі стояла спека, дарма що був тільки квітень (Ю. Яновський).
41. Відповідність між реченнями й назвами відокремлених членів, якими ускладнено ці речення: 1) Відокремлене означення. - В. Сповнений любові, я іду по вулиці вузькій (В. Сосюра). 2) Відокремлена прикладка. - Г. Ягід навколо, особливо дикої малини, була сила-силенна. 3) Відокремлена обставина. - Б. Усяка пташечка, радіючи, співала (Б. Грінченко). 4) Відокремлений додаток. - А. Старий ніякої роботи не признає, окрім пасіки (О.Гончар).
*Уточнювальна відокремлена обставина: Д. Тут, в полонині, небо накриває безлюдні простори (М. Коцюбинський).
42. Відповідність між фразеологізмами та їх правильними тлумаченнями: 1) Душі не чути. - А. Самовіддано любити. 2) Підсунути свиню. - В. Зробити неприємність. 3) Бігати як курка з яйцем. - Б. Приділяти незаслужену увагу. 4) Укрутити хвоста. - А. Приборкати, домогтися послуху.
Мабуть, це питання слід пов'язати із отим вічним питанням дорослих на кшталт "Яким ти хочеш стати, коли подорослішаєш?" або "Ким мрієш бути?". У молодших класах, коли мене це діставало це питання, я відповідав, що моя мрія - бути таким, як Карабас-Барабас або Бармалей. Але то було усе несерйозно і необмірковано. Згодом трапився випадок, який примусив мене замислитися над цим питанням. Я посварився 3 усіма своїми друзями. Спочатку ходив "півнем", високо задравши носа і зухвало думав, що вони без мене і дня не зможуть прожити. Чомусь я тоді так думав. Але згодом мій ніс якось сам став опускатися, я ходив похнюплений, життя нічим не тішило. Батьки відразу відчули, що у мене неприємності. Одного разу батько зайшов до моєї кімнати на хвилинку щось попросити, затримався на годину. З тієї розмови я багато чого зрозумів, переоцінив себе і свою поведінку й замислився, чому мене покинули друзі? Мабуть, причина у мені. Я дивився на батька і хотів бути таким, як він. Мій батько - посадова особа. У нього поставлений голос, його завжди приємно і цікаво слухати. Він знає так багато! На день народження тата з ранку і до вечора телефон не вмовкає. А за столом лунають вітання, подяки, слова поваги і любові. Моя мама часто говорить, що вона не уявляє своє життя без батька. Я так хочу бути таким, як батько, - щирим, відвертим, простим у сім'ї і з друзями, на роботі професійним, компетентним і справедливим, і взагалі доброю людиною. Невдовзі після тієї розмови я помирився з друзями. З тих пір ми жодного разу не сварилися, і тепер наша дружба стала міцнішою. А ще у цьому році мене обрали за старосту класу (хоча раніше і квіти не довіряли у моє розпорядження!). Але на цьому я не зупиняюся, а постійно працюю над собою, щоб колись і мій син пишався мною.