Поснідавши, Гнат узяв сокиру і подався на двір.
Займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум’ям.
Сонце, мов здорова червона діжа, випливало з-за краю землі та обгорталось блискучими хмарками, що спалахнули від сонячного проміння, мов солома від вогню.
Гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. Стук сокири по сухому дереву далеко котився в рожевому морозному повітрі…
Помивши посуду після обіду та поприбиравши в хаті, Настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч.
Біле шитво вкрило її коліна. Настя взялась до роботи та ще раз глянула на хату. В хаті було чисто та гарно, як у квітничку. З білих стін дивились гарні боги, заквітчані сухим зіллям, обвішані рушниками. Чепурний комин білів, аж сяяв. Долівка була гладенька та жовта, як віск. Веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані, як військо.
Настя любила свою веселу, теплу хату. В сій маленькій хатині зазнала вона щастя.
Вже закінчилась школа, й почались літні канікули. Це щаслива мить для кожного школяра. Наприклад я планую провідати свого дідуся у м. Суми. А після цього відправитися з батьками на Чорне море. Хоча політичне становище в нашій країні дуже хитке, тому я думаю цю поїздку потрібно буде відкласти на наступний рік. Тому залишається один варіант це їхати до дідуся в м. Суми, навіть не в місто а в село під назвою Сироватка. Доречі однією з версій назви села, є річка Сироватка, так як село розташоване поблизу цієї річки. В цьому селі знаходяться густі ліси, вони просто чарівні, тому там, таке свіже повітря. Але звичайно там є мінуси - це дуже розбиті дороги, а взимку там взагалі непроїхати. Але я навіть не звертаю уваги, тому що літо це пора коли потрібно відпочивати, а не звертати увагу на якість неприємні деталі.