Бабуся... Як прекрасно звучить це слово. У ньому відбиток вісімдесят одного року(напиши скільки років твоїй бабусі) прожитого мамою моєї неньки. Кожна зморшка змушує задуматись над долею бабусі. А скільки горя та бід відображає її сиве волосся, що, ніби срібний фонтан спадає на її плечі.Скільки тепла та любові до дітей та внуків у цієї старенької жінки. Скільки турботи заховано у її старечих зашкарубілих руках. Здається, годинами можна слухати сумні та веселі розповіді з її життя. Все своє життя вона віддала для нас і наших батьків. Тож і ми повинні віддячити їй. Необов'язково робити великий подарунок чи ще щось, достатньо підійти і просто сказати:"Дякую". І ви побачите, як зволожаться її, сповнені любов'ю, очі. А на обличчі засяє усмішка.
Наша природа дає життя перш за все, людині. Природа, як мати нам, а ось ми про неї рідко замислюємося, не думаємо про те, що дарунки її за розпусту не безмежні. Люди полюють на звірів собі на втіху, а не з потреби, вони будують заводи, засмічуючи викидами і повітря, і річки, і моря. Відходи виробництва, як і сміття, залишене в лісі, є причиною смерті і вимирання тварин, риб, птахів. Ми просто знищуємо те, що подаровано нам просто так. А потрібно зупинитися, я просто закликаю берегти рідну природу, про що і пишу в своєму творі. Що ж ми бачимо сьогодні?
Люди вирубують в містах дерева, які заважають будівництву чергового торгового центру, на дорогах з'являється все більше авто, що своїм вихлопних газів засмічує навколишнє середовище. Все навколо гине безповоротно. І незважаючи на те, що природа сама по собі має властивість відновлюватися, це відбувається повільно, тому вона просто не встигає за людською жорстокістю. Якщо так піде і далі, то ми не тільки втратимо красу природи, яка без людського втручання просто ідеальна, ми зашкодимо і собі.
Природу треба берегти!
Наша природа дає життя перш за все, людині. Природа, як мати нам, а ось ми про неї рідко замислюємося, не думаємо про те, що дарунки її за розпусту не безмежні. Люди полюють на звірів собі на втіху, а не з потреби, вони будують заводи, засмічуючи викидами і повітря, і річки, і моря. Відходи виробництва, як і сміття, залишене в лісі, є причиною смерті і вимирання тварин, риб, птахів. Ми просто знищуємо те, що подаровано нам просто так. А потрібно зупинитися, я просто закликаю берегти рідну природу, про що і пишу в своєму творі. Що ж ми бачимо сьогодні?
Люди вирубують в містах дерева, які заважають будівництву чергового торгового центру, на дорогах з'являється все більше авто, що своїм вихлопних газів засмічує навколишнє середовище. Все навколо гине безповоротно. І незважаючи на те, що природа сама по собі має властивість відновлюватися, це відбувається повільно, тому вона просто не встигає за людською жорстокістю. Якщо так піде і далі, то ми не тільки втратимо красу природи, яка без людського втручання просто ідеальна, ми зашкодимо і собі.
Природу треба берегти!
