моє село невелике, порівняно з містом, але дуже мальовниче. зветься воно василівкою, на честь хлібороба василя, який першим поставив тут хату.
той василь дуже вдало вибрав місце для оселі. опис місцевості села я почну з опису річки. вона тиха, заросла комишем. річка протікає відразу а околицею нашого села. там купаються місцеві гуси, а на березі пасуться корови.
а далі розташований шматок незайманого степу, горби та схили. весною він увесь заквітчаний, а влітку вітер доносить до села духмяні пахощі степових трав. зі степом стикаються рівні зелені поля. тут агрофірма та фермери вирощуют пшеницю, кавуни та дині, а ще — овочі.
на схід від села розташований невеликий та неглибокий ставок. він має штучне походження. його вирили десь сімдесят років тому. саме сюди селяни ходят та купатися, бо в самій річці суцільні мул, комиш та жаби.
ще на річці водяться видри, білі чаплі, навіть хижі ласки. в степу можна зненацька наполохати зайця або ховрашка. а одного разу, коли зима була холодна, люди бачили просто за околицею села старого сірого вовка.
але наше село цивілізоване. в ньому багато вулиць, навіть є так звані “краї” . наприклад,та частина села, що знаходиться біля річки, зветься “жабівкою”. у нас є газопровод, магазини, середня школа, дітсадок, будинок культури. ще в селі є церква, саме тому село споконвіку зветься селом, а не хутором. до нас можна доїхати з районного центру на автобусі, який ходить тричі на день.
більшість селян живе у садибах. вони саджають великі городи та збирають у власних садках яблука, вишні, черешні та груші. проте біля сільради є кілька двоповерхових будинків з квартирами.
коли я стану дорослим, то обовязково поживу певний час у місті. а потім повернуся до рідного села, бо мені до вподоби жити серед природи.
джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
( Батьки ) - Ну що Світланко та Андрій, ви раді що пішли разом з нами в парк?
( Діти ) - Звичайно, адже ми так рідко буваємо разом на природі.
( Батьки ) - Діти а ви знаєте історію цього парку?
( Діти ) - Ні. Розкажіть нам будь ласка.
( Батьки ) - Цей парк був заснований в кінці 18 століття сім'єю Браницьких.
( Андрій ) - Так ми зі Світланкою бачимо по карті, що парк достатньо великий.
( Батьки ) - Так, його площа 290 гектарів, довжина алей та доріжок 20 кілометрів.
( Світлана ) - А яке тут свіже повітря...
( Батьки ) - Звичайно, адже за ним доглядають понад 200 технічних працівників.
( Діти ) - А тут є замок Браницьких?
( Батьки ) - Так, він тут був до другої світової війни, а потім в нього влучив снаряд і він залишився зруйнованим. В наші дні, можна знайти руїни.
( Діти ) - А чому його не відбудують?
( Батьки ) - Тому що фундамент погано зберігся і ні в яких історичних документах його характеристики не залишилися.
( Автор ) Вже почало темніти, і сім'я почала збиратися додому.
( Батьки ) - Ну що ж дітки, пора збиратися додому!
( Діти ) - Так давайте вам за цікаву розмову.