До нас приходив небіж — старшого брата син.2. Завтра че-
кайте негоди. 3. І цього року неврожай на огірки. 4. Ми йшли
не дорогою: стежкою ближче. 5. Неправдою світ пройдеш, а на-
зад не вернешся. 6. Невміння працювати – це прикрість, а небажання це лихо (Народна творчість). 7.Не бажання працювати, а сама праця дає результати. 8. У ліжечку лежить немовля.
Объяснение:
не- пишемо разом коли слово без "не" не вживається, (небіж, немовля)- не існує слів- біж, мовля.
не пишеться разом, коли можна вираз замінити одним словом (неправдою - брехнею),
не з іменниками пишеться разом , якщо мова йде про нове поняття (неврожай)
не пишеться окремо- коли щось заперечується - (Ми йшли не дорогою, стежкою ближче);
не завжди пишеться окремо, коли є протиставлення ( Не бажання працювати, а сама праця дає результати).
Объяснение:
Ой, яка чудова українська мова!
Де береться все це, звідкіля і як?
О. Підсуха
Рідна мова — це мова нації, мова предків, яка пов'язує людину з її народом, водна — найбільший скарб. Існує твердження, що українська мова — одна з найбагатших слов'янських мов. Вона ніби ллється струмочком і звеселяє душу. А іноземці, побувавши в Україні, відзначають її ніжність, витонченість і милозвучність. І це, мабуть, справді так, бо за мелодійністю вона посідає друге місце у світі.
Як душевно і красиво звучать українською мовою слова нашого поета Т. Г. Шевченка:
Зоре моя вечірняя, зійди над горою
Поговорим тихесенько неволі з тобою.
Якою теплотою і водночас сумам пройняті ці слова, з зорею воно так і є, бо Т. Г. Шевченко писав про це на засланні, з зорею він говорив, як з другом.
Українська мова нараховує близько 360 тисяч слів, нею розмовляють 48 мільйонів чоловік.
Мова рідна, як море, — безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає кінця-краю.
В рідній українській мові таїться мудрість віків і пам'ять тисячоліть. У ній ми чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у побідну годину; в ній — пісня дівочого серця в коханні. У мові мого народу — його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. А як тішить серце гумористичне слово мого народу. Тоді здається, що саме українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не скажеш. Тому-то слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину смутку. А яке слово українське вагоме в годину гніву, воно тоді гримить та клекоче, як блискавка. А ніжне слово „кохана”проймає серце, манить своєю лагідністю та ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, — найкраща, найщасливіша людина на світі. Воно повертає тебе прибудь-якому настрої до життя, до діяння.
С. Плачинда писав: „Єдина печаль проймає, що не вистачить життя пере тій мовний океан. Бо ти є Вічність. Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого”.
-Ало!
-Привіт,Олежку можеш мені дати домашнє завдання з математики?
-Так,звичайно! Вправа№13,№15,№16,№18!
-Дуже тобі вдячна(ий)!
-Я теж був радий тобі до
-Пака!
-Пака!