1. Знайдіть речення з однорідними членами без сполучників:
б) Над містом, над заводом, над усім Донбасом пролунали гyдки (В. Собко);
2. Знайдіть речення з однорідними членами із сполучниками:
а) Вітер шарудів і грався довгими вусами колосків (В. Собко);
3. Знайдіть речення, в якому узагальнююче слово стоїть перед однорідними членами:
a) Чарівний світ плине переді мною: сині води, білі піски, хати на високих берегах.
4. Знайдіть речення, в якому узагальнююче слово стоїть після одорідних членів:
г) Гуркіт підвід, рокіт моторів, іржання коней: все ставало зараз помітно лункішим, ніж вдень.
5. Знайдіть реченя з однорідними підметами:
б) На високих горбах шуміли під вітром віковічні дуби, липи, клени;
6. Знайдіть речення з однорідними присудками:
в) Вирували вітри, ламали дерева, збивали молодий плід y садах (К. Гордієнко);
7. Знайдіть речення з однорідними додатками:
г) Моя мати перша в світі навчила мене любить роси, легенький ранковий туман, п'янкий любисток, м’яту, маковий цвіт, осінній гороб i калину (М. Стельмах).
8. Знайдіть речення з однорідними обставинами:
б) Шосейний шлях пролягав полями через ліски i зарослі, бори i непролазні хащі.
9. Знайдіть речення з однорідними означеннями:
г) У темряві гyстій, тяжкій і рівній прокинувсь я (М. Рильський).
10. Знайдіть речення з неоднорідними означеннями:
а) Молодий горбоносий парубок в шинелі красиво повертає голову до нас і приязно усміхається.
11. Знайдіть речення з непоширеними однорідними членами речення:
а) Ношу дрова до куреня, розводжу огонь, чищу картоплю, ожину збираю (О.Довженко)
12. Знайдіть речення з поширеними однорідними членами речення:
г) Коли вийти на вершину однієї з трьох rip і глянути на схід, очам відкриваютьсянеосяжні заливні луги, дубові діброви, рукави Дніпра, що виблискують на сонці, ніби широкі, блискучі мечі, кинуті казковими велетнями в лугові трави та верболози.
Це враження, особливе, яке не передати ані словами, ані образами, з'являється в мене тільки в двох випадках — коли я потрапляю до театру й коли, заходжу до бібліотеки. Насправді це словами не описати. Особливий запах — запах театру і запах бібліотеки, різні, але неповторні кожен по-своєму. А ще тиша — яку не сплутаєш з іншою тишею. Тиша бібліотеки і тиша, наприклад, порожньої кімнати зовсім різні... Здається, що я вигадую? Ні, я просто дуже багато часу проводжу в бібліотеці — і знаю її дуже добре.
Бібліотека — не просто приміщення, де зберігаються книжки. Це особливий простір, з особливою енергетикою, настроєм, затишком. Ніщо не може замінити спілкування з книгою. Обмін інформацією та емоціями. Так, саме обмін. Бо той, хто вважає, що книга говорить, а ти лише слухаєш, той помиляється. Це справжнісінький діалог. Голос читача не менш важливий, ніж голос автора. Колись мій дідусь любив повторювати старий театральний жарт: «— Ну, як вистава? — Жахливо, просто жахливо, глядачі були не талановиті!» Те ж саме й з книжками. Читач має бути талановитим.
Зараз зазвичай читають книги в електронному вигляді — так, спілкування з текстом відбувається. Але втрачається спілкування з книгою. Хтось із поетів казав, що книга — це прямокутний шматок гарячої совісті. Кожна книга неповторна своїм оформленням, форматом, без цього не сприймеш її зміст... Коли я читаю електронний варіант якогось твору, в мене складається враження, що я спілкуюсь з цікавою людиною по телефону — постійно ловлю себе на бажанні нарешті побачитись вживу. Книга — це ніби зовнішність тексту. Без неї сприйняття неповне, ніби не вистачає погляду, жесту, міміки — самі лише телефонні слова.
Бібліотеки не тільки надають нам можливість ознайомитись із текстом — цю можливість надає й електронне зібрання творів. Бібліотеку справжню й електронну можна порівняти не тільки з живим і телефонним спілкуванням, це протистояння часто нагадує мені також дорогий ресторан і фаст-фуд. Бібліотека — це етика і культура спілкування й споживання, якщо можна так сказати, художнього тексту.
Бібліотеки втрачають свою популярність — більше дивляться кіно і телевізор, менше читають або читають з екранів Але вони ніколи не зникнуть, бо не йдеться про користь бібліотек (це зрозуміло й так. хіба ні?), йдеться про те задоволення, що дає перебування в бібліотеці. Задоволення невловиме — спричинене особливою тишею, запахом, утаємниченістю та наповненістю. Чимось незвичайним, проте вічним, повірте мені на слово, насправді вічним.