1. Люблю всім серцем і душею я землю прадідів моїх (В. Сосюра). 2. Серце радісно б'ється у країні батьків (Г. Акулов). 3. Любіть Україну всім серцем своїм! (В. Сосюра). 4. Україна — в рідній мові і в пісні прекрасній (Ю. Шкрумеляк). 5. Хай буде щасливим твій вільний народ, прекрасна моя Україно! (М. Верещака).
- Який із відмінків є прямим? Які — непрямими? Відповідь проілюструйте прикладами з речень.
• Визначте рід кожного з іменників.
224. Перепишіть речення. Подані в дужках іменники поставте у формі кличного відмінка.
1. Виростеш ти, (син), вирушиш в дорогу (Б. Симоненко). 2. Багато в світі є стежок для тебе, мій (герой)! (М. Познанська). 3. Чи не тому в барвінку, (ненька), і взимку листя зелененьке, що від землі бере тепло? (Б. Василашко). 4. Шипшина важко віддає плоди. Вона людей хапає за рукава, вона кричить: «(Людина), підожди! Ти підожди, (людина), будь ласкава!» (Л. Костенко).
- Прочитайте речення, правильно їх інтонуючи.
• Поясніть розділові знаки при звертаннях та в реченні з прямою мовою.
У першому реченні підкресліть усі члени речення. Чи є звертання членом речення?
За особливостями відмінювання іменники поділено на чотири угруповання, що називаються відмінами. У певному відмінку іменники кожної з відмін мають однакові закінчення.
Щоб визначити, до якої відміни належить іменник, його потрібно поставити в початковій формі, тобто в називному відмінку однини, і визначити в ньому закінчення й основу.
До жодної відміни не належать:
• незмінювані іменники (табу, бюро, таксі, кутюр’є);
• іменники, що вживаються тільки у формі множини (Гребінки, ножиці, санчата, консерви).
225. Ознайомтеся з таблицею. Подані нижче іменники згрупуйте за відмінами й запишіть у чотири колонки
Ліс та його скарби нерозривно пов'язані з життям людини. Ліс дає притулок, їжу, деревину, яку використовують у виробництві та будівництві, у народних промислах і мистецтві та ще багато де.
Але існують ще й рослини, що зараз сприймаються як певні символи. Скажімо, улюблена рослина-символ у росіян — береза, у канадців — клен, а в українців символами є верба і калина. Недарма кажуть: без верби та калини нема України.
З давніх-давен українці шанували вербу. Часто в українському краєвиді можна побачити її схиленою над самою річкою. Казали: "Де верба — там і вода". Саме вербові гілочки використовували для розшукування під землею води. А там, де росте верба, — обов'язково буде вода. Тому так часто в тих місцях копали криниці. Верба сприятливо діє на воду, вербовий дух люблять бджоли. Високо цінуються вулики з вербових дощок.
Вербу завжди шанували. І зараз гілочки верби, освячені в останню неділю перед Великоднем — Вербну, вважаються магічними. Був звичай, коли матері по черзі "били" свяченими галузками своїх дітей, примовляючи:
Не я б'ю — верба б'є: Будь великий, як верба, А здоровий, як вода, А багатий, як земля! З верби здавна виготовляли національні музичні інструменти: кобзи, бандури. Також робили з неї меблі, ложки, човни.
Без калини також не можна уявити життя традиційної української родини. Кажуть, що в калині — материна любов і мудрість.
Калина цвіте під кінець весни, після останніх заморозків. А щоб діти не ламали калини, дорослі казали: не ламайте калину, бо накличете мороз. Наруга над цією рослиною вкривала людину ганьбою.
Дивіться такожЛюди дуже цінували калину. Дівчата прикрашали її цвітом коси, а коли достигали ягоди, то вішали їх грона попід стріхою.
У народній медицині не було кращих ліків від застуди, ніж калиновий чай, а для загоєння ран застосовувався відвар з верби. А скільки було цікавих обрядів, пов'язаних з калиною! Калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали вільце молодої. Вірили: якщо зробити з калини сопілку, обов'язково народиться син — продовжувач роду.
Ось скільки цікавого можна дізнатися про ці на перший погляд звичайні рослини. Вшануймо ж ці давні символи, наш духовний світ, нашу спадщину!
