Немногие з нас знайомі з філософією Канта, але всім відома знаменита фраза про те, що дві речі викликали у філософа дивування: зіркове небо над нами і нравственный закон в нас. То є наличие совести у кожного, йому представлялося незмінним, дивуючим тільки, яким чином це чисто людське властивость з'являється, адже вже не в новонародженому.Ми говоримо іноді "безсовестний людина". Или: «совсем совесть потерял», «нет у тебя ні стыда, ні совести». І, в свою чергу, дивуєшся тепер вже відсутністю совісті, а не чудовим виникненням її в людині. Можно на час заглушити себе сутність, втратити, врятувати її, але рано чи пізно вона знайде, проснеться, думаємо ми. В світі, де господарем наділяється всякий чоловік без виключення, жити безпечніше, погодиться.У давні часи, наприклад, каннибалізм був природним явищем, не тільки домашнім, але й релігійно-мистичним. У багатьох племен і народів поїдання різних частин тіла убитих ворогів, військових, смертних співгромадян було засновано на думці, що сила та інші властивості убитого перейшли до поживу. В ХХ столітті рідкі випадки каннибалізму були найчастіше продиктовані голодом. Тут - да, людина випробував звинувачення у свідомості та розчарування, тому що робив щось, що суперечило спільним представленням.
То є совесть працює в області існуючих, воспринятых або воспитанных представлень. Ведь і сьогодні солдат, що убиває противника в війні, яка визнає справедливо, героєм, а в несправедливій війні - жорстоким убивцею.Але о совести ми ведь звичайно говоримо по поводам не такий грандіозний. Це во-первых. А во-вторых, якщо поведінка людини суперечить тим самим нормам, які прийняті в суспільстві? Ведь тільки в цьому випадку ми і прибігаємо до епітету "безсумісний".
Задай вопрос из школьного предмета 5 - 9 классыУкраїнська мова 5+3 б
Твір на тему осінні турботи Реклама
Следить Отметить нарушение Ніка2015 10.11.2014 ответы и объяснения
ЛУЧШИЙ ОТВЕТ! lollipopm Lollipopm Новичок У вересні та на початку жовтня природа пишна, яскрава: дерева змінюють зношене вже зелене вбрання на розкішні золоті шати, оздоблені яскраво-жовтими та червоними прикрасами. Спека минула. Стоять теплі ясні дні, погода м’яка, що так і хочеться блукати тихими вуличками та милуватися красою, що оточує тебе.Аж очі розбігаються від багатства кольорів! Зацвітають осінні квіти – айстри, жоржини, та й досі пливе в повітрі аромат троянд. У пору бабиного літа все навколо вкрите вигадливими сіточками-павутинням. І коли пройде легкий дощик, його краплі плутаються в них та виблискують на сонці, не змочивши творіння павуків.А потім осінь стає сумною. Поволі опадає листя з дерев, перетворюючись на м’який килим, що шурхотить під ногами. А якщо раптом вдарить хоч легенький мороз, більшість дерев роняють усе листя водночас. До наступної весни вирушають птахи у теплі краї. Стає холодніше, і тому не хочеться дощу, а дощить частіше й частіше. І вітер дужчає. Ще й сонце заходить усе раніше, на вулиці холодно та незатишно. І осінь, прощаючись з нами, непомітно переходить у зиму…
