Світоглядні уявлення
Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.
составить схемы.
1. только сверчок стрекочет во ржи, шелестит сухой колос и иногда запидпальомкае перепелка. 2. как-то обернулась харитя назад, чтобы положить нажать горстку, посмотрела вокруг - и страх обнял ее. 3. босые ножки ступали по утоптанной тропе, над головой, между колосками, синело небо, а с обеих сторон, как стены, стоял рожь и шелестели усатым колосьями. 4. харитя услышала, что ее маленькое сердце заболело, как кто сдавил его в руке; слезы задрожали на ее длинных ресницах. 5. в прошлом году харитя была еще маленькая, маленькими ручонками она не могла удержать серпа, а теперь уже выросла, набралась силы, и руки увеличились. 6. елка задрожала снизу верхушки, как испугалась неожиданного бедствия, и несколько зеленых хвои упало на снег. 7. здоровые корявые дубы грозно стояли в снежных сугробах; им было все равно, что дул холодный ветер
