Мовленнєва культура особистості великою мірою залежить від її зорієнтованості на бездоганне, взірцеве мовлення. Щоб бути зразковим, мовлення має характеризуватися найважливішими ознаками.
Культура мовлення - це ще й загальноприйнятий мовний етикет, тобто усталені мовні звороти, типові формули, якими послуговуються у певних ситуаціях спілкування. Вони відповідають національно-культурним традиціям суспільства або окремого соціуму. Серед виражальних засобів української мови - типові формули звертання, вітання, прощання, побажання, подяки, поздоровлення, прохання, вибачення, співчуття тощо1. У кожного народу складається свій традиційний мовний етикет, причому кожний соціум, регіон має характерні йому формули, що зумовлено звичаями, ритуалами, специфікою мовного узусу. Мовний етикет визначається також соціальним статусом мовців, рівнем їхньої освіти й виховання, статтю, віком, емоційністю ситуації.
Послугуйте нині спільно один одному з любові, на єднаючому хлібі запізнайте радість слова. Материнське в нас — довічне, як довічні ми у хлібі. І зросте з рукоположин щедра гілка середлітня, щедра пагоном відвертим, що вербою проречеться. Це і буде узголів’ям ластівкам на раювання, потім сяде рій-заблука, перемите медом листя, ляже дерево на руки чистим снігом волокнистим, кільцюватиметься пам’ять в думах ваших з кожним роком, і просвітить жаром сміху мед крапчастий змерхлі щоки.
Ложкою - ложечкою - чим? Орудний відмінок (ложка-ложечка)