Людська мова найтіснішим чином пов’язана з життям людини і суспільства. Одна з основних її функцій — соціальна, комунікативна. Мова — це засіб спілкування людей, вона покликана налагодити взаєморозуміння між ними. Українська мова вважається однією з найбагатших мов у світі. Вона має тривалу історію свого розвитку. Втім як і сама Україна.
Зв’язок мови з суспільством проявляється ще й у тому, що всі найвідоміші письменники, поети, громадські діячі нашої країни також увійшли в історію української мови. Адже саме вони допомагали їй розвиватися, вносячи туди зміни, перетворюючи її. Всі, без винятку талановиті митці художнього та поетичного слова впливали на українську мову через свої твори.
Важливо, що мова — це не безладний набір букв і слів. Вона являє собою систему, починаючи зі звуків і закінчуючи складними реченнями й цілими текстами. Тільки в фонетиці української мови існує настільки багато поділок звуків. Величезне багатство таїть у собі і лексика української мови. У ній існує безліч слів для позначення не тільки почуттів або дій, але навіть і для їхніх відтінків. В українській мові існують величезні ряди синонімів, антонімів, паронімів, омонімів. Тільки українська людина може дивитися своїй коханій в очі, захоплюватися очима богині, плювати в баньки сусідові і погрожувати виколоти моргали ворогові.
Словниковий запас української мови настільки розвинувся, що містить в собі дуже багато відгалужень. Це професійні, молодіжні жаргони, різноманітні таємні мови (наприклад, мова злочинного світу) тощо. Всі вони допомагають спілкуванню різних людських груп, служать для їхнього порозуміння. У сучасному світі ми розмовляємо і пишемо за до мови. Отже, у нас є усна і письмова мова. Письмова, або літературна мова єдина для всіх. А усних мов безліч. І не завжди українці люди можуть легко зрозуміти один одного. Так, наприклад, жителі сіл і маленьких міст (особливо літні) користуються словами і виразами, малознайомими або зовсім незнайомими жителям мегаполісів. І навпаки.
Не менш важливу роль мова грає в розвитку і формуванні особистості. Недарма кажуть, що яка людина — така в неї й мова. До того ж найзначніше місце грає літературна мова. Людина, яка багато читає, отримує багато додаткових знань, поширює свій словниковий запас і вчиться правильно формулювати та висловлювати свої думки. І якщо людина все це вміє, вона обов’язково буде культурною, її будуть уважно слухатися і прислухатися до її думок. А той, хто не вміє спілкуватися, ніколи не буде цікавим для оточуючих.
Отже, щоб стати вихованою і культурною людиною треба поважати рідну мову, вивчати та користуватися нею у повсякденному житті. Адже рідна мова — це частина національної культури, і тому вона дуже важлива частина життя кожної людини. Безперечно, свою рідну мову потрібно знати і берегти. Це так саме важливо, як знати і поважати мови інших народів.
Объяснение:
З давніх-давен уславилася Україна піснями, які дбайливо, як найдорожча реліквія, передавалися від покоління до покоління. Михайло Стельмах писав, що пісня супроводжує українця від колиски до могили, бо не було значної події в житті народу, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні чи ніжністю струни, чи рокотанням грому. Український народ створив так багато пісень, що, якби кожного дня вивчати одну нову пісню, на вивчення усіх не вистачило б людського життя.
Ми знаємо так докладно античну історію, історію Римської держави, бо її оспівали славетні поети — Гомер, Овідій, Вергілій. Наша ж історія, як сказала Ліна Костенко у романі "Маруся Чурай", написана "плугом, шаблею, мечем, піснями". Так, і піснями. А нашими Гомерами були народні співці — кобзарі. До нас дійшли імена найталановитіших із них. Це Остап Вересай, Федір Кушнерик, Євген Мовчан...
У давніх народних піснях відбилась відвага, волелюбність захисників народу, любов до рідної землі. Народна пам'ять зберегла імена деяких авторів давніх народних пісень. Найталановитіші з них — полтавчанка Маруся Чурай, козак Семен Климовський.
Плине час. Народжуються і вмирають люди, гине у вогні часу матеріальна культура. Але вічними і незнищенними залишаються духовні цінності, серед яких — пісня. Сучасні українці не втратили любові до народної пісні, вона живе в кожному домі.
У моїй сім'ї люблять і поважають народну пісню. Я чула їх змалку від бабусі, мами. Пісня згуртовує людей, очищає їхні душі, робить життя більш осмисленим, радіснішим і красивим. Наша пісня буде жити вічно.
Тарас Шевченко пророчо сказав про це так:
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине.
От де, люди, наша слава,
Слава України.