Скласти діалог-обмін думками та враженнями від телепередач, присвячених вивченню та збереженню пам’яток історії та культури можна скласти так:
- Привіт, Оксанко! А ти дивилась культурно-мистецьку передачу під назвою «Світлиця» вчора?
- Привіт, Надійко! Так, дивилась. У цьому випуску торкались теми визначних пам’яток України.
- Я також дивилась цю передачу.
- Що тобі у ній сподобалось?
- Мені сподобалось, що автори наголосили на тому, що зараз люди не особливо цінують культуру і не мають бажання охороняти наші культурні надбання.
- Звичайно, це дуже велика проблема на сьогодні. Адже наш народ багатий фортецями, садибами, палацами та монастирями.
- І це ти лише назвали архітектурні пам’ятки. А скільки перлин ми маємо в історії, монументальному мистецтві, археології!
- Я вважаю, що люди мають цінувати свою культурну спадщину та ретельно зберігати її належним чином.
- А як думаєш, цим повинні займатися науковці?
- Звичайно, у збереженні культурних пам’яток велику роль відіграє наука.
- А я вважаю, що і прості люди можуть не лише розуміти важливість пам’яток національного значення та допомагати у їх збереженні.
- Як саме прості люди можуть цьому сприяти?
- Передусім сформувати шанобливе ставлення у своїй свідомості до об’єктів національного значення.
- Так, я згодна з тобою. На жаль, більшість сьогодні не усвідомлює велику необхідність збереження пам’яток культури для нинішнього і прийдешнього поколінь.
- У цьому наша основна проблема та саме на цьому наголошувалось у передачі «Світлиця». Ти не знаєш, коли вийде наступний випуск?
- Завтра о шостій вечора. Дякую за приємну бесіду. До зустрічі!
- Дякую, бувай!
«Хліб — усьому голова», «Зустріти хлібом-сіллю», «Паляниця — хлібові сестриця». Хліб у народі завжди берегли, цінували, ставились до нього як до святині. Щодо хлібу існує багато повір'їв, які у давнину мали як практичний, так і ритуально-магічний зміст. Наші пращури пильнували, щоб хліб не падав додолу. А якщо раптом упаде, то одразу піднімали, обтирали, пере цілували і з'їдали. Вважалося, якщо так не зробити, то родина зазнає страшенних збитків. Коли хтось знаходив на дорозі окраєць, не можна було через нього переступати. Треба було підняти, обтрусити й покласти на видному місці — птахам. За гріх вважалося навіть надкусити та недоїсти шматок. Перший хліб нового врожаю давали потроху собаці чи котові.
На жнива виконували особливий обряд. Називався він «свято першого снопа». Сніп пшениці, заквітчаний стрічками, несли селом, і кожний, хто стрічав процесію, низенько їй кланявся.
Окремо хочеться сказати про роль хліба на весіллі. Весільний хліб (коровай) треба швидко з'їсти, щоб не засох, бо в молодих «життя всохне». А чи знаєте ви, що для того, щоб спекти весільний коровай, за спеціальні люди — жінки, що мають гарну сім'ю, і борошно вони приносили своє. Не менше 7 жінок брали участь у випіканні хліба.
Крихти зі столу ніколи не змітали на долівку, ретельно збирали і віддавали птахам, а крихти свяченої паски — худобі.
Ось такі повір'я існують в українського народу споконвіку. Тож давайте продовжувати традиції вшанування святого хліба.