Праця годує, а лінь марнує» - таке прислів’я часто уживають українці. Лінь - це коли не хочеться робити що-небудь потрібне та корисне. Наприклад, йти до школи або пилососити квартиру.
Лінуватися буває приємно. Наприклад, полежати вранці подовше у ліжку або всі вихідні «бити байдики». У деяких випадках лінуватися просто небезпечно. Що буде, якщо, наприклад, альпініст полінується добре закріпити свою страховку?
Ліні не можна потурати. Раз послухаєш її, два - і ось вже накопичилася гора невиконаних справ, нездійснених планів. У мийці лежить брудний посуд, батькі невдоволені, на столі чекає недописане домашнє завдання тощо.
Я думаю, що лінь походить від того, що людині чимось нецікаво займатися. Але є речі, які все одно робити необхідно. Наприклад, прибирати в кімнаті або митися. Тому не можна слухати тільки свої бажання, варто планувати справи та дотримуватися графіку. Дисципліна та працелюбність дають потім змогу насолоджуватися результатами своєї праці.
Лінива людина нудиться та дуріє на очах. Наприклад, як змальовані в творах українських письменників пани, що їх з дитинства не привчили до праці. Вони зневажали трудящий народ. Або герой роману російського письменника Гончарова «Обломов», який все збирався щось зробити, але все лінь було. Він нічого не досяг у житті.
Ще з ледачою людиною весь час потрібно «панькатися». Вона вдається до хитрощів, щаб за неї все робили інші. На ледачого не можна покластися, він часто підводить і не любить допомагати іншим.
