Минулого літа я з батьками відпочивав біля моря. Разом з нами відпочивали ще дві сім'ї друзів мого тата. Ми були в Криму, наш наметний табір розташовувався недалеко від маленького села. Жили ми в наметах, їжу готували на газовій плітці. Вода була тільки в селі, там є криниця.
Наш табір стояв майже на березі моря. Там росте єдине дерево — величезна стара акація. З одного боку до самого обрію — гарячий жовто-зелений степ, зліва — темно-зелена смужка виноградників, а біля села — гай мигдалевих дерев.
У селі, коло хат, є, звичайно, дерева, сади, але вони не такі розкішні, як у нас вдома. І ростуть там персики, виноград, абрикоси. Яблук майже немає. Зате цвітуть пишні величезні троянди, різного кольору, які ввечері так чудово пахнуть.
А з іншого боку — берег і море. Казкове, чудове, різне кожної хвилини. Ми прокидались дуже рано і бачили, як над степом підіймається червона куля сонця, небо з бузкового і синього стає яскраво-блакитним. Сонце з червоного і ласкавого перетворюється на сліпуче і пекуче. Вдень на сонці не можна було знаходитись, ми ховались під нашою улюбленою старою акацією. Вибігали, щоб поплавати і попірнати в прозорій синій воді, пошукати черепашок серед камінців на піску.
Якщо пройти трошки за село, дійдеш до скель. Ось там цікаво! Плаваєш з маскою і трубкою і бачиш різних риб, медуз, водорості, навіть крабів. Увечері вони вилазили на берег, можна було їх ловити.
А коли сонце сідало, все: і небо, і море — знову чудово змінювало свої кольори. Небо було і синім, і рожевим, і бузковим, навіть жовтогарячим. І море віддзеркалювало всі ці барви. Вночі природа відпочивала від спеки, а на чорному оксамитовому небі сяяли величезні яскраві зірки. І хвилі тихенько шелестіли, набігаючи на берег.
Пропоную скласти п'ять таких речень та визначити їх частини мови: 1. Я (займ.) дуже (прислівн.) люблю (дієсл.) займатися (дієсл.) спортом (іменник). 2. По (прийм.) стелі (ім.) несподівано (прислівн.) проповз (дієсл.)павук (ім.). 3. Тарас (ім.) Шевченко (ім.) є (дієсл.) дуже (прислівн.)визначною (прикм.) постаттю (ім.) в (прийм) українській (прикм.) літературі (ім). 4. Настала (дієсл.) осінь (ім.) та (спол.) розфарбувала (дієсл.) все (підсил.ч.) навколо (присл.) у (прийм.) своє (займ.) улюблені (прикм.) кольори (ім): жовтий (прикм.), червоний (прикм.), багряний (прикм). 5. Мені (займ.)здається (дієсл.), що (спол.)сьогодні (присл.) буде (дієсл.) спека(ім.).
1) Б) утворені з двох чи кількох простих речень, об'єднаних у одне ціле за змістом та інтонацією; 2) А) Налита сонцем і вітрами, хлюпоче веслами весна, і піднімає буйні трави земля, хмільна і запашна. 3) Б) утворене з кількох простих, рівноправних, незалежних одне від одного речень, поєднаних сурядним зв'язком; 4) Б) То шумів зелений лист, то в вінку мінився золотом ряст, то золотим дощем лились пісні. 5) В) або...або, то...то, хоч...хоч, не тільки...а й, не тільки...але й. 6) Б) І став улюбленцем донбасівського полку цей бистрий і меткий, і радісний хлопчак. 7) А) Відберіть у народу все — і він усе зможе повернути; але відберіть мову – і він ніколи більше не створить її. 8) Б) Посеред туману застережливо гукали кораблі й інколи лунав шаленіючий дзвін. 9) В) Прийде година - пристигне і калина. 10) А) В сонні верби кинувся туман, у прощанні айстри обнялися. - 1. Просте, ускладнене поширеною відокремленою обставиною Б) Ходять уперті чутки, що ворог уже зовсім близько від Полтави. - 4. Складне, сполучникове, складнопідрядне. В) Василько розчепірив руки і, падаючи грудьми на воду, звів їх докупи. - 3. Складне, безсполучникове. Г) А за вікном то хмарилось, то зрідка зблискував промівнь неяскравого сонця. - 2. Складне, сполучникове, складносурядне. 11) А) Зацвіли пишно і духмяно, запахли у Києві каштани, але весна ще неповністю вступила у свої права. - 1. [ ] і [ ], але [ ]... Б) По узліссі на галявині зеленіє перший ряст, і цвітуть проліски та сон-трава, але вранці у повітрі ще дихає морозець. - 4. [ ], і [ ], але [ ]. В) Ще мить - і сад загубить пишну вроду - 2. [ ] – і [ ]..
Наш табір стояв майже на березі моря. Там росте єдине дерево — величезна стара акація. З одного боку до самого обрію — гарячий жовто-зелений степ, зліва — темно-зелена смужка виноградників, а біля села — гай мигдалевих дерев.
У селі, коло хат, є, звичайно, дерева, сади, але вони не такі розкішні, як у нас вдома. І ростуть там персики, виноград, абрикоси. Яблук майже немає. Зате цвітуть пишні величезні троянди, різного кольору, які ввечері так чудово пахнуть.
А з іншого боку — берег і море. Казкове, чудове, різне кожної хвилини. Ми прокидались дуже рано і бачили, як над степом підіймається червона куля сонця, небо з бузкового і синього стає яскраво-блакитним. Сонце з червоного і ласкавого перетворюється на сліпуче і пекуче. Вдень на сонці не можна було знаходитись, ми ховались під нашою улюбленою старою акацією. Вибігали, щоб поплавати і попірнати в прозорій синій воді, пошукати черепашок серед камінців на піску.
Якщо пройти трошки за село, дійдеш до скель. Ось там цікаво! Плаваєш з маскою і трубкою і бачиш різних риб, медуз, водорості, навіть крабів. Увечері вони вилазили на берег, можна було їх ловити.
А коли сонце сідало, все: і небо, і море — знову чудово змінювало свої кольори. Небо було і синім, і рожевим, і бузковим, навіть жовтогарячим. І море віддзеркалювало всі ці барви. Вночі природа відпочивала від спеки, а на чорному оксамитовому небі сяяли величезні яскраві зірки. І хвилі тихенько шелестіли, набігаючи на берег.