Відповідальність. В цьому слові кожна людина находить свій зміст і вирішує для себе, наскільки вона здатна відповідати за свої вчинки, поведінку, ставлення до будь-яких подій чи оточуючих її людей. Бути відповідальною людиною – це означає бути людиною з великою силою волі, адже потрібно завжди бути готовим прийняти будь-яку ситуацію. Тільки цілеспрямована людина, яка знає чого хоче від життя може бути відповідальною. І тоді виконувати обов’язок перед собою, а також родиною, товаришами і просто знайомими людьми з кожним днем буде легше. Часто люди намагаються уникнути відповідальності та різних обов’язків,знаходячи різні відмовки та причини.
Для кращого ознайомлення дітей з чинним законодавством стосовно відповідальності директором Томашпільського РЦСССДМ спільно з соціальним педагогом Комаргородського ВПУ було проведено виховний захід на тему «Права та обов’язки учнів, відповідальність за власні вчинки». Кожному учневі було донесено, які вони мають права та обов’язки, яку несуть відповідальність за їх порушення, а також під час бесіди кожен міг висловити свою думку, задати запитання та отримати на нього відповідь, показано науково - пізнавальні відеофільми про права та обов’язки дітей. Директор РЦ СССДМ Яна Поповська наголосила, за які порушення та злочини неповнолітні можуть нести кримінальну та адміністративну відповідальність, навела приклади, що може бути за вживання спиртних напоїв, за куріння, а також придбання неповнолітніми алкоголю.
Адже, саме від кожної людини окремо залежить те, яке життя у неї буде, чи досягне вона назначеної мети і чи здійсняться її мрії. Найголовніше у нашому житті це не тільки знати свою мету, а і добиватися її здійсненню. Треба вміти планувати свій день і своє життя так, щоб встигати по всім наміченим справам.
Объяснение:
ответ сайтІсторичні пам’ятки, що можуть стати історією. RE:ФОРМА | Громадське..
Объяснение:
ФОРТ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ. ДЛЯ ДЕРЖАВИ — НЕ ПАМ’ЯТКА
Крім цього, держава залишає за собою право викупити пам’ятку, аби запобігти її знищенню або пошкодженню. Відповідне рішення ухвалює суд за позовом центрального або місцевого органу охорони культурної спадщини. Рішення можуть ухвалити, не попереджаючи власника, якщо потрібне негайне втручання, аби зберегти пам’ятку.
Але чи не найбільшою проблемою пам’яткоохоронного законодавства в Україні є його хронічне невиконання і порушення, за які ніхто не несе покарань. У випадку ж Тараканівського Форту – навіть при бажанні застосувати передбачені державою механізми не вийде. Форт досі не має офіційного статусу пам’ятки.
Експерт вважає, що ситуація змінилася б на краще, якби в Україні створили позитивний клімат для потенційних приватних власників, зацікавлених у реставрації пам’яток.
«Такі механізми є у світі, треба не боятися концесії», — каже експерт. Він пояснює, що для цього треба досягти механізму, при якому від господарської діяльності пам’ятці не буде завдаватися шкода.
За законом в Україні усі пам’ятки, окрім археологічних, можуть перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Власники зобов’язані укласти з відповідним органом культурної спадщини охоронний договір, в якому детально прописано як буде використовуватися пам’ятка, види і терміни охоронних та відновлювальних робіт. До договору обов’язково додаються акт технічного стану пам’ятки та список культурних цінностей та предметів, що належать до неї. Якщо ж власник ухиляється від підписання договору, або не виконує його вимоги – його можуть оштрафувати на суму до 17 тисяч гривень.
Загалом же, за словами Бригінця, поки в країні не буде захищено будь-якого інвестора, не буде захищено і того інвестора, який може відбудувати пам’ятку.
А ЯК У НИХ. ВІДБУДУВАТИ, ЗНИЩЕНЕ ВІЙНОЮ
Питання історичної спадщини особливо гостро постало для поляків після закінчення Другої cвітової війни. Історична частина Варшави після повстання у 1944 році була майже повністю знищена німецькими військами. Польські реставратори взялися за амбітне завдання – відновити Старе Місто. І за 13 років успішно з цим впоралися – ЮНЕСКО включило Старе Місто в список всесвітньої спадщини як винятковий приклад майже повного відновлення періоду між ХІІІ і ХХ століттями.
Протягом ІІ Другої Світової Війни 85% будівель у Варшаві були знищені (1945). Фото з wikipwdia.org
Поляки перейняли німецький досвід в питанні охорони пам’яток, розділивши функції між державою та безпосередніми управителями. Влада пише закони та нормативні акти, виділяє гроші та формує державну політику. А власники пам’ятки беруть на себе охорону будівель, реставраційні та дослідницькі роботи.
Питаннями історико-культурної спадщини у Польщі займається Генеральний хранитель пам’яток, який за посадою є державним секретарем або заступником держсекретаря Міністерства культури та національного надбання. Він розробляє національну програму охорони пам’яток та погоджує призначення регіональних хранителів.
Прикладом систематичної роботи з відновлення пам’яток є замок Мальборк, який вважається найбільшою в світі спорудою, побудованою з цегли. Під час Другої Світової війни він був зруйнований більш ніж на 80%. Міністерство оборони Польщі, якому належав замок, спершу створило в ньому музей Армії, а потім, не бажаючи утримувати збитковий об’єкт, передали його місцевій владі. Замок поступово розбирали на цеглу, яка йшла на відновлення Варшави. Наприкінці 50-их готувалося знесення фортеці. Однак до цього не дійшло.
Замок у Мальборку, сучасний вигляд. Фото з wikipwdia.org
На початку 60-их почалося відновлення замку. Для початку відновили дах над вцілілим північним та західним крилом замку, де розмістили музей. Наприкінці 60-их була відновлена головна вежа, в 70-их — головні ворота, а на початку 80их – порохова вежа і будинок підстарости. А через десять років закінчили відновлювати зброярню тевтонських рицарів і замкові стіни. Роботи з відновлення тривають досі. На це йдуть кошти з польського бюджету та європейські гранти
2а
3г
4г
5г
6а
7б
8а а а а а