можна написать в инсту: @vika.strange
- Микола Бідняк, людина трагічної долі, художник, який,
попри тяжке каліцтво, став взірцем духовного і творчого подвигу
- Народився Микола Бідняк 1930 року в Торонто
- За 10 років до того
батько Миколи переселився в Канаду з буковинського села Ленківці (нині
передмістя Чернівців)
- доля завела родину до Німеччини
- там він натрапивши на польову міну, втратив обидві руки
- 1950 року юнак з батьками повернувся до Канади
- хист до малярства
- закінчив Інститут технології та мистецтва в Калгарі (провінція Альберта)
- доводилося затискувати пензель зубами чи між пальцями ноги
- він виконував дивовижні малярські та графічні роботи
- Працюючи по 16–18 годин на
добу, він створив понад 3,5 тисячі робіт
- Микола Бідняк створив ікони, портрети, пейзажі, натюрморти, обкладинки книг
- Ікони та світські твори Бідняка здобули світове визнання, експонувалися у США, Канаді, Мексиці, Іспанії, Швеції, Швейцарії,
Великобританії, Італії, Японії
- Художник мав престижні нагороди
- був членом Української спілки образотворчих митців
США й Канади, а також Міжнародної Асоціації
митців, що малюють вустами і пальцями ніг
- 1991 року він був обраний професором Львівської
академії мистецтв
- 1995 року Микола Бідняк
став лауреатом Державної премії України ім. Тараса Шевченка
- Кілька робіт митець передав Національному музею у Львові для постійно діючої
експозиції
- Як член світової Асоціації митців-інвалідів
Микола Бідняк виявляв турботу про інвалідів
України
ответ: Я живу на дереві. Не можу жаловатся, мені затишно і сухо. Дерево велике, і у мене сотня братів, одні відлітають, інші залишаються. Кажуть, що якщо полетиш, то більше ніколи не повернешся. Я турбуюся за своїх братів. Де вони? Як їм? Чи знайшли вони інше дерево? Я боюся так само як і вони полетіти, і не повернуться. Мені подобається, коли йде дощ. Краплі чистої води стікають з мене даючи прохолоду дереву. Я люблю дощ. Він дає щастя, і забезпеченість водою. Мені не подобається, коли моїх братів зривають, і ще коли настає осінь. Восени ми всі повинні полетіти, залишаючи нове місце, для нових листя. Я мрію, про те, що не будуть зрубувати дерева і будувати на їх місці будинку, я мрію, про те, що не будуть рвати гілки, для виробів або гри з собакою. Я хочу завжди бути листочком. Жити можна спокійно, нічого не боячись. Добре бути листочком...