Кажуть що наші вчинки говорять самі за нас. Я повністю згодна з цим твердженням, адже кожен з нас, розповідаючи про себе, завжди перебільшує, навіть не дивлячись на те чи хоче він це зробити чи ні. Ми намагаємося виглядати краще ніж є насправді. Я раніше думала, що слово важливіше будь-якого вчинку, але з кожним наступним днем я переконуюся в зворотному. Нинішні люди дуже багато говорять але мало що роблять.Саме тому мені починає здаватися, що вчинки вагоміше слів, якщо вчинок позитивний, він і без слів хороший! А коли за хорошими і ласкавими словами, іноді ховаються негарні вчинки, то кому потрібні порожні слова?Зараз люди кидають слова на вітер навіть не замислюючись, що за них треба відповідати. Словам вірити зараз абсолютно не можна, ось така моя думка.
Тому тепер я переконана, що людину можна пізнати, дивлячись тільки найого вчинки, адже зараз для людини слова це тільки слова, а вчинки говорять самі за себе і характеризують людину най точніше ніж його думка або тим більше брехня про самого себе
Объяснение:
Щодня тисячі людей просинаються з думкою, що от саме сьогодні вони зроблять ту чи іншу справу. Взявшись за неї з великим інтузіазмом, не завжди вони дороблюють все до кінця, а чому?
На мою думку, в першу чергу це залежить від сили волі людини. Адже не кожна справа, за яку ми бєремося, є приємною в процесі виконання. І потрібно чимало терпіння, щоб закінчити розпочату справу. Але, втомившись під час виконня якоїсь роботи, ми починаємо жаліти себе, придержуючись думки, що доробимо потім. А коли наступає те "потім", то бажання пропадає і нам не вистачає сили себе змусити закінчити справу до кінця.
Объяснение:
Я часто замислююсь над питанням: звідки ми пішли і чиї ми діти? Хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому, якою мовою спілкувалися наші предки? Вивчаючи твою славну історію, можна побачити, як багато ти, Україно, зазнала лиха, яке буває тільки в страшних казках. Твою історію зіткано із світла і темряви, з радості і смутку.
Українцi мають усi пiдстави пишатися тим, що їхня Батькiвщина не раз переживала днi могутностi й слави, мала справдi легендарних героїв, мужньо долала найважчi випробування. I потiм вiдроджувалась, виростала з руїн, виховувала новi поколiння, закоханих у рiдну землю лицарiв правди i волi. Ми можемо пишатися тим, що Україна нiколи не поневолювала iншi народи, а лише захищала себе вiд ласих на чуже добро близьких i далеких сусiдiв.
ТЕПЕР МЕНІ ДОПОМАГАЙ