Почався дощ. Невеликі капельки падали з нема. Здається в цьому немає нічого особливого, але прислухавшись можна почути його розмову. То про що ж розповідає мені дощ? Може, він перенесе мене в чарівну казку, в якій оживають іграшки і здійснюються всі дитячі мрії? Розкаже Про те, як швидкоплинний час і як важливо встигнути бути щасливими саме зараз, а не колись потім. У моїй пісні дощу звучить дитячий сміх і радісні крики, в ній немає місця тиші - ну і нехай! Адже звук дощу нагадує мені про те, що мої улюблені люди - це найголовніше, що є у мене в житті.
Без калини нема України. Без народу Вкраїни нема. Калина полюбила українську землю, на якій вона дуже гарно росте, а народ шанує її за пишну вроду та цілющі властивості. Нема такого села, де б за тином чи біля криниці не росла, не квітла калина рясним, білим цвітом навесні й не рум'яніла червоними ягідками аж до зими.От i бiля нашоi школи росте це дивний кущ.Прилiтають птахи, приходять люди, щоб зiрвати,насолодитися цiэю цiлющою ягодою. В народі кажуть: «Червона калина від ста хвороб лікує». П'ють її від кашлю, при серцевих недугах. Червона калина є символом отчого краю нашої рідної України. Коли в давнину козак вирушав у далеку дорогу, мати напувала його калиновим чаєм і давала з собою хліб з калиною, а наречена прикріплювала до коня гілочку калини, щоб нагадувала вона козакові домівку, матір, кохану, його рідну мову. Дуже любив калину наш великий кобзар Т.Г. Шевченко і не раз згадував її у своїх віршах.
