Перше вересня – це не тільки початок осені , це початок навчального року , всенародне свято під назвою День знань. Відкриваються двері шкіл , двері у світ знань , в світ нового , непізнаного . «Людина без знань що земля без поливу » , – говорить прислів’я . Чому ж так важливі вони – знання? Яке б місце не займав людина в суспільстві , будь він робітник або інженер , вчитель чи президент великої компанії , знання йому потрібні протягом усього життя . У наш час , час високих технологій , не можна в буквальному сенсі слова поворухнути й пальцем без елементарних знань і навичок. Час змушує нас … не втрачати часу! А стрімко засвоювати ллється нескінченним потоком інформацію , а іноді просто пристосовуватися до тих змін , які відбуваються в нашому повсякденному житті кожен рік. Щоб відчувати себе повноцінним сучасною людиною , треба розбиратися в комп’ютерах , вміти поводитися з мобільним телефоном , правильно налаштувати пральну машину . Здавалося б , як просто ! Адже не кожному це вдається. Люди старшого покоління вже відчувають безпорадність перед цими новоявленими « монстрами ». Тому так важливо бути готовим у будь-який момент сприйняти нове знання , бути готовим вчитися. Як казали наші мудрі предки , « не соромно не знати , соромно не вчитися» . Дійсно , той багаж знань , який ми отримуємо в школі , при бажанні можна примножити . А може бути , це і необхідно ? Вдосконалюватися не тільки в тій області знань , яку ти вибрав , але і намагатися познайомитися з іншими сторонами дійсності: наукової , технічної , культурної … І навіть не тільки тому що цього вимагає час , а просто тому що цікаво ! Кожній людині притаманна цікавість , і у нас є маса можливостей її задовольнити . Треба тільки не лінуватися – і тоді все вийде. «Знання дорожче багатства» , – стверджує народна мудрість. Зараз про це призабули . Можна купити атестат і диплом , але що робити , коли тобі потрібні ці самі , « куплені » , знання? Як юрист з липовим дипломом становитиме важливі договори ? Як економіст буде розраховувати потенційний прибуток підприємства? Може , він приведе це підприємство до краху ? Коли ми отримуємо таких фахівців в масштабі всієї країни , то мова йде вже про розорення не однієї компанії , а всієї держави. Так що отримання знань , набуття навичок «обробки інформації» та вміння швидко перекваліфікуватися у відповідності з новими вимогами – це проблема державного рівня. Я ж , зі свого боку , намагаюся займатися в міру моїх сил і інтелектуальних можливостей , дізнатися якомога більше. Мені хочеться , щоб обраний мною інститут не став для мене каменем спотикання на шляху до улюбленої роботи . Я хочу отримувати задоволення від навчання , від того , що кожен день дізнаюся щось нове , кожен день стає трішки розумнішими . Я хочу бути дійсно висококласним фахівцем і викликати повагу колег. Сподіваюся , що мої бажання здійсняться , принаймні , я зроблю для цього все можливе.
Підписаний наказ лежав на столі (дієприкметник). Наказ про звільнення ужебув підписаний (присудок). Виданий квиток спокійнісінько лежав собі у кишені (дієприкметник). Квиток на авіапереліт до Батумівиданий (присудок). План, накреслений нашвидкуруч, згодом пригодився (дієприкметник). Ще вчора був накреслений план (присудок). Пошитасукня Тетянці дуже сподобалася (дієприкметник). - Олю, твоя сукня вжепошита! - гукнула навздогін Наталка (присудок). Затверджений розклад електропотягів розміщувався біля головної каси залізничного вокзалу (дієприкметник). Розклад затверджений, час в дорогу (присудок)
Я йшов по вулиці.Був похмурий осінній день, на асфальті розляглося мокре, опалення листя. Я сів на лаву і почав думати про щось своє, бо навіть не помітив, як до мене підсіла мила дівчина, схвильована чимось дуже радісним. Неочікувано вона звернулася до мене: - Привіт! Я не хотів їй нічого відповідати, але щоб вона не образилася все ж привітався. - Чудовий день! Чи не правда?- продовжувала незнакомка. -Я так не думаю, -все також похмуро відповідав я. -Знаєш, сьогодні я до старенький бабусі перейти дорогу, а розгубленому чоловікові зібрати впалі на землю папери, а молодій мамочці потримати дитину, поки вона ловила, злетівший з її голови, капелюх. -Чого ти так радієш? Вони ж нічим тобі не відплатили. Твоя до вона ж чогось коштує? -Мені не потрібно нічиїх грошей за свої добрі справи.Вони відплатили мені своєю посмішкою, в їх очах блищала радість, вони були мені вдячні. Цього досить.Ти також можеш робити добрі справи! -Але навіщо?-з якимось здивуванням відповів я. -Ти отримаєш ні з чим не зрівняну радість, допомагаючи іншим. Бачачи, як радіють люди виникає відчуття, що ти потрібен.І не потрібно бути супергероєм, не потрібно рятувати принцесу від лап дракона. Добрі справи можуть бути маленькими, але значимими для інших.-Вона говорила це мені від усього сердця, що аж сльози заблищали на її очах. Вона пішла і побажала мені успіху.Її слова були настільки щирими, що змусили мене поміркувати над ними. Я пішов з парку з думкою, що пора вже і мені робити добрі справи.Може, тоді і я буду такий щасливий як та мила дівчина.
