Будь у мене така "іграшка" я б побажала собі і своїм близьким здоров'я, щастя, а головне взаєморозуміння один з одним. Я б спробувала зробити так, щоб у світі усі було спокійно і тихо. Ніяких воєн, революцій і кровопролиття...Зараз у світі дуже багато насильства, з ним впорається, мабуть, тільки чарівна паличка. Обороти наркотиків, крадіжки та інші "темні" справи зараз дуже погано впливають на світ. Вони теж з волі чарівної палички будуть назавжди стерті з лиця Землі. Тому я завзята ласун, я б побажала собі шоколаду, багато, молочного, з горішками.(пере не втрималася). Як шкода, що це всього лише мрії, дурні мрії, які розбиваються об скелі реальності.
"Якби у меня була чарівна паличка..."-думала кожна дівчинка у дитинстві.Але,я впевненна,що ніхто не мав конкретного прохання до неї. Зараз,(звісно,якщо б існувала ця "іграшка")я б могла багато змінити.Я б могла попросити в неї,щоб вона виконала мої бажання.Такі,як наприклад:"Щоб у всьому світі ніколи не було війни","Щоб моя родина була здоровою і щасливою" і так далі. Але я розумію,що це все мої мрії,але я можу воплотити їх у реальність. "Якби у мене була чарівна паличка,я б багато змогла б змінити..."
Коли я згадую про дитинство, мені стає сумно і весело водночас. Тоді світ здавався зовсім іншим, турбували зовсім інші «проблеми». Деякі вчинки того часу зараз видаються дивними.
Пам'ятаю, у мене викликали жах сметана, сирок, сирники. Бабуся часто купувала всі ці молочні продукти на ринку і вранці годувала всю родину «дарами корівки», як вона їх називала. Починала бабуля перераховувати всі вигоди від них: корисно, смачно, ситно. А мені не хотілося цю смакоту поїдати. Кожен ранок проходив за одним тим самим сценарієм: «з'їж це за маму, з'їж це за тата». А зараз що? Жоден мій день не проходить без йогурту. Все змінюється.
Важливе місце в моєму дитинстві займало будівництво куренів, будиночків, замків. Варто було кому-небудь викинути на місцеве звалище коробку від холодильника, як тут же починалися азартні пошуки старих ковдр та подушок, щоб побудувати будиночок. А потім довгі вмовляння, прохання до батьків дозволити залишитися в цій «монументальній будові» на ніч. Мені тоді було незрозуміло, чому батьки не дозволяли спати в наших куренях з гілок або будиночках з коробок?
Ще неясно було, навіщо в будинку кіт, якщо гратися з ним не можна? Мене постійно лаяли за одягання кота у футболки, прив'язування до нього сторонніх предметів (банки, банти, машинки). Пам'ятаю, у мами була істерика, коли я влітку катала домашнього улюбленця на санках: сусіди ще довго згадували неприємний звук тертя залізних санок на розпеченому літньому асфальті. Після цього кота віддали моєму дядькові, щоб тваринка більше не піддавалася моїм «тортурам».
Так, дитинство закінчилося, залишилися приємні спогади про мої нісенітниці та про друзів з дитячого садочку. Воно було прекрасне, але все добре коли-небудь закінчується.
Тюльпани – це мої улюблені квіти. Ранньої весни крізь землю пробиваються їхні гострі листочки, а коли теплішає, тюльпани випускають бутони. Спочатку вони зелені, і зовсім не зрозуміло, якого кольору квітка розпуститься згодом. Потім поступово тюльпан набирає колір, і одного дня розкриває своє чудове обличчя назустріч сонцю. Знизу всередині голівки пелюстки жовтого чи білого кольору, а також тичинки й маточка – виразні, яскраві. Пелюстки в тюльпана бувають різними, красивої форми, інколи гострі, інколи схожі на сердечка. Є дуже багато сортів тюльпанів, навіть чорні з порваними оксамитовими пелюстками.
Як шкода, що це всього лише мрії, дурні мрії, які розбиваються об скелі реальності.