Записати опис зайчика i ввести у текст зменшено-пестливі слова, використовуючи суфикси пестливості -еньк, -есеньк, -iсиньк, -усиньк пропоную так: Зайчик – малесенька дика тварина. Зайці мають шерсть білесенького або сіренького кольору. Шерсть в цих тварин коротесенька, але густа. Вона дуже добре зігріває свого хазяїна під час морозів. Голова у цієї тварини невелика. Але на ній є два довгеньких вушка. Вони допомагають зайцю чути звуки лісу. Позаду у цієї тварини є малюсінький хвостик. Він пухнастий та круглісінький. Зайчики – дуже прудкі та гарнюсінькі тваринки. Слова зі зменшено-пестливими суфіксами: ⇒малЕСЕНЬКа ⇒білЕСЕНЬКого ⇒сірЕНЬКого ⇒коротЕСЕНЬКа ⇒довгЕНЬКих ⇒малЮСІНЬКий (фонетично - усіньк-) ⇒круглІСІНЬКий ⇒гарнЮСІНЬК
Світ прекрасного. Мистецтво Який багатий і різноманітний навколишній світ! Кожний новий день, кожний схід сонця — це неповторне диво, казка, краса! Хочеться без кінця дивитися на розквітлу черемху, вдихати п'янкий запах бузку, милуватися яскравою веселкою, яка виграє в небі після весняного грозового дощу... Увесь цей казковий неповторний світ відображає в художніх образах мистецтво, даючи нам змогу захоплено слухати чарівну музику, споглядати шедеври живопису, сміятися і плакати над долею улюблених героїв, зачитуватися натхненними поетичними рядками... У вікно заглядає жоржина І шепоче, що літо згаса... Вже ліхтариком світить шипшина У любистковий мій палісад. Теплий смуток серпневої днини У осіннє тече забуття. Натяглась між кущами калини Павучкова дорога життя... Ось така неповторна мить пізнього літа назавжди лишилася в рядках поетеси А. Солодовникової.
Світ прекрасного. Мистецтво Який багатий і різноманітний навколишній світ! Кожний новий день, кожний схід сонця — це неповторне диво, казка, краса! Хочеться без кінця дивитися на розквітлу черемху, вдихати п'янкий запах бузку, милуватися яскравою веселкою, яка виграє в небі після весняного грозового дощу... Увесь цей казковий неповторний світ відображає в художніх образах мистецтво, даючи нам змогу захоплено слухати чарівну музику, споглядати шедеври живопису, сміятися і плакати над долею улюблених героїв, зачитуватися натхненними поетичними рядками... У вікно заглядає жоржина І шепоче, що літо згаса... Вже ліхтариком світить шипшина У любистковий мій палісад. Теплий смуток серпневої днини У осіннє тече забуття. Натяглась між кущами калини Павучкова дорога життя... Ось така неповторна мить пізнього літа назавжди лишилася в рядках поетеси А. Солодовникової.
Зайчик – малесенька дика тварина. Зайці мають шерсть білесенького або сіренького кольору. Шерсть в цих тварин коротесенька, але густа. Вона дуже добре зігріває свого хазяїна під час морозів. Голова у цієї тварини невелика. Але на ній є два довгеньких вушка. Вони допомагають зайцю чути звуки лісу. Позаду у цієї тварини є малюсінький хвостик. Він пухнастий та круглісінький. Зайчики – дуже прудкі та гарнюсінькі тваринки.
Слова зі зменшено-пестливими суфіксами:
⇒малЕСЕНЬКа
⇒білЕСЕНЬКого
⇒сірЕНЬКого
⇒коротЕСЕНЬКа
⇒довгЕНЬКих
⇒малЮСІНЬКий (фонетично - усіньк-)
⇒круглІСІНЬКий
⇒гарнЮСІНЬК