На мою думку, не лише темперамент визначає, чи легко людині досягти в житті успіху. Проте він безсумнівно відіграє в цьому певну роль наряду з іншими чинниками – бажаннями людини, її розумінням успіху, здібностями, освіченістю та стартовими умовами. Зважаючи на це, можна припустити, що людям з різними темпераментами буде простіше досягти успіху в різних сферах життя.
Я вважаю, що, обираючи напрямок руху життєвим шляхом, людина має чітко розуміти особливості свого характеру й темперамент включно. Здається, що найважче в житті доводиться меланхолікам, адже їхня надчутливість, вразливість та непостійність будуть заважати їм і в роботі, і в спілкуванні з іншими. Проте варто подивитися на перелік відомих людей – меланхоліків за темпераментом, й одразу розумієш, що їхні внутрішні якості лише до їм досягти висот. Візьмемо для прикладу Білла Гейтса, засновника Microsoft. За темпераментом він меланхолік, і саме його відчуженість від реальності, замкненість, заглиблення у власні думки привели його до нового погляду та цілого прориву в комп’ютерній галузі. Також серед меланхоліків багато видатних діячів мистецтва – М. Гоголь, С. Єсенін, М. Джексон, А. Джолі. Здатність тонко та глибоко відчувати допомагає їм яскраво передавати емоції та думки своєю творчістю.
Мені здається, людям інших трьох темпераментів буде набагато легше досягати успіху, якщо вони присвятять себе публічній діяльності, бізнесу, науці, фінансам, бо вони більш цілеспрямовані та впевнені в собі. Флегматик добре впорається з дослідницькою працею та бухгалтерією, сангвінік – з будь-якою працею, де треба багато спілкуватися з людьми, холерик – з новаторськими проектами, екстремальними завданнями. Яскравим прикладом останнього твердження є характер головної героїні роману «Занесені вітром» М. Мітчелл. Скарлетт О’Хара – типовий холерик, з яскравими, але нестабільними емоціями, сповнена енергії, з суперечливими цілями та не виваженими засобами їх досягнення. Проте її не вдалося зламати ні війні, ні бідності, ні гірким втратам, вона сміливо йшла проти суспільної думки, керуючись внутрішніми поривами більше, ніж холодною розсудливістю. І навіть у момент її поразки, ми віримо, що вона зможе все змінити.
Отже можна зробити висновок, що кожен темперамент дарує людині можливість досягти життєвого успіху, варто лише правильно обрати сферу діяльності. Треба робити ставку на свої сильні та гарні якості, знайти їм застосування, і тоді в людини все вийде.
Объяснение:
ажіть речення, в якому правильно виділено звертання:
А)Не тривожся зовсім моя, пташино В) Мене, ти, дубе отінив, як хмара.
Б) А ти голубе, співай на калині Г) Ні, не бійся, Тоню, гроза вже минає
3. Укажіть речення, в якому вставні слова виражають упевненість у повідомленні:
А) Видно, борсук знав, що достигли плоди яблунь і кислиць.
Б) В калині, кажуть, материна любов і мудрість.
В) Грек знову міг зустрітися з тобою, що він тепер, до речі, і зробив.
Г) Отже, лелека переламав крило, а тому й не зумів одлетіти до вирію.
4. Укажіть речення, в якому правильно розставлені розділові знаки:
А) Ніколи, звичайно ж не було на цьому військовому судні закоханої пари.
Б) Аж тоді Климко зрозумів, що цей солдат очевидно боїться партизанів.
В) А капітан, виявляється, не тільки останнім покидає палубу корабля, він останнім покидає й домівку.
Г) Тільки на жаль, качка, вже почала старіти.
5. Укажіть речення зі вставними словами:
А) У променях вечірнього сонця сніг здається рожевим.
Б) Здається ми з вами десь зустрічалися.
В) Здається вічністю буття маленька мить.
Г) І вечір осінній здається ще теплим.
Перший сніг цього року випав зовсім несподівано. Того дня погода з ранку стояла похмура, але тиха. Десь після обіду з неба стали зриватися великі сніжинки. Ми й озирнутися не встигли, як їх стало багато. Вони падали на асфальт та майже не танули, тому що надворі було холодно.
Десь за годину все навколо вже побіліло, а перший сніг все йшов та йшов. Неначе великі білі «мухи» кружляли у повітрі.
До темряви перший сніг все-таки перестав падати. Але до того часу навколо вже простелився іскристий казковий килим. Дерева нарешті прикрили свої голі гілки білосніжним покривалом. Особливо ошатними здавалися ялинки в алеї неподалік мого будинку: вони неначе вбралися у пухнасті снігові шубки.
Ми з друзями висипали надвір та стали завзято стрибати по білому снігу, грати в сніжки. Я відразу став втоптувати сніг на гірці, щоб скоріше можна було кататися на санках або на картонці. А інші діти бігали та кричали: «З першим снігом!». І кидали один в одного сніжками, а грудки відразу розсипалися. Бо перший сніг ще не мерзлий, він м'який та легкий.
У всіх навколо, навіть у дорослих, настрій відразу став добрим, ніби свято. Ми веселилися та раділи, хапали перший сніг жменями і розсипали його над головою, як салют! Він сяяв в повітрі, ніби діамантовий дощ!