Під час весняних канікул я люблю ходити до лісу, подихати свіжим повітрям, побачити пробудження природи від зимового сну, зняти гарні пейзажі, птахів. З собою обов'язково беру фотокамеру. Сьогодні вранці холодно і вогко, але я збираюсь не прогулянку.Напровесні під час відлиги з'являються першоцвіти. Я вирушаю до лісу на пошуки пролісків. На невеликих пагорбках, де розтанув сніг , де-не-де проросли зелені стрілочки - це проліски. Розквітла перша квітка весни. Два яскраво-зелені листочки розійшлися і на тонесенькій стеблинці висить молочно-біла квітка. Вона колихається від найменшого подиху вітру. Ось пролісок вже розкрив свої тендітні і ніжні пелюстки, їх три. Серединка квітки блідо-зелена з білим кантом і жовтими тичинками. А ось їх вже ціла галявина, квіти дружно розцвіли і мені дуже пощастило. Добре що проліски ще є у лісах і їх оберігають. Я милуюсь цим весняним дивом, дуже радію, фотографую в режимі макро зверху, знизу, збоку. М'яко ступаючи по сніжку швидко повертаюсь додому, а ззаду залишився загадковий ліс.
Адміністративнотериторіальний поділ земель Нової (Підпільненської) Січі. Нова (Підпільненська) Січ проіснувала сорок один рік (1734—1775). Навколо Січі розташовувалися Землі (Вольності) Війська Запорозького. У цей час Запорожжя поділялося на адміністративнотериторіальні округи — паланки. У 30—40-х рр. XVIII ст. їх налічувалося не більше п’яти, пізніше їхня кількість зросла до восьми — Кодацька, Бугогардівська, Інгульська, Протовчанська, Орельська, Самарська, Кальміуська. Прогноївська.Адміністративним центром паланки була укріплена слобода, де стояв гарнізон, розміщувалися полковник і старшина. Паланкова старшина зосереджувала у своїх руках військову, фінансову, судову та адміністративну владу.Адміністративним центром Запорожжя була Січ. На Січі військовими й одночасно господарськими одиницями були 38 куренів, до яких приписували всіх козаків. Запорозька адміністрація, як і раніше, обиралася козаками на радах, перед якими вона і мала звітувати. Вища військова або кошова старшина обиралась один раз на рік на загальній військовій або січовій раді, яку за звичаєм скликали 1 січня. У другій половині ХVІІІ ст. роль січових рад зменшилась, натомість посилилось значення старшини.До складу запорозьких козаків, як і раніше, приймали всіх, хто шукав порятунку від покріпачення або інших соціальних негараздів. У 60-х рр. ХVІІІ ст. населення Запорожжя налічувало 100 тис. козаків.Земля вважалася загальновійськовою власністю. Кожен козак, який мав певне майно і був спроможний вести власне господарство, міг отримати її від коша у власність і засновувати власний зимівник (хутір). Свій зимівник козак міг продати, віддати в заставу, подарувати тощо. Однак козацька старшина самочинно привласнювала пасовища, рибальські та мисливські угіддя. Вона встановлювала звичай збирати з шинкарів і ремісників двічі на рік «подарунок» на свою користь.
