Объяснение:
Немає жодної людини, яка би не захоплювалася музикою. Бог наділяє людину різними талантами, дарами, вміннями, проте музика лунає у серці майже кожної людини. Протягом життя ми чуємо різні звуки природи, спів птахів, – і це також своєрідна музика, яка є нерозлучна з нашим життям. У вільний час я завжди слухаю улюблені музичні композиції і відчуваю, що моя душа починає розквітати, неначе квітка, дозволяючи поринути мені у свій внутрішній світ. У такі моменти я розумію, що музика – це дихання моєї душі! Існує багато стилів та жанрів музики: церковна, інструментальна, вокальна музика, але особисто я надаю значну перевагу класичній та церковній музиці, оскільки вона просвітлює мою душу, змінює мене на краще. Я живу музикою, оскільки саме через неї можу дуже щиро виразити свої почуття. Адже музика – це інструменти душі, які грають на струнах серця. Музика – це такий вид мистецтва, який спонукає душу жити, дає їй друге дихання.
Объяснение:
Немає жодної людини, яка би не захоплювалася музикою. Бог наділяє людину різними талантами, дарами, вміннями, проте музика лунає у серці майже кожної людини. Протягом життя ми чуємо різні звуки природи, спів птахів, – і це також своєрідна музика, яка є нерозлучна з нашим життям. У вільний час я завжди слухаю улюблені музичні композиції і відчуваю, що моя душа починає розквітати, неначе квітка, дозволяючи поринути мені у свій внутрішній світ. У такі моменти я розумію, що музика – це дихання моєї душі! Існує багато стилів та жанрів музики: церковна, інструментальна, вокальна музика, але особисто я надаю значну перевагу класичній та церковній музиці, оскільки вона просвітлює мою душу, змінює мене на краще. Я живу музикою, оскільки саме через неї можу дуже щиро виразити свої почуття. Адже музика – це інструменти душі, які грають на струнах серця. Музика – це такий вид мистецтва, який спонукає душу жити, дає їй друге дихання.
З давніх-давен у людей виникло прагнення проникнути в сутність географічних назв. Кожна з них немовби за прочитати її неповторну і приховану віками історію, кличе відгадати покриту нашаруваннями сторіч істину. Народження деяких назв сягає прадавньої давнини. З тих пір - унаслідок вічної зміни картини світу і розвитку мов - відбулися значні перетворення і в найменуваннях міст. Нерідко вихідну форму слова можна встановити тільки за історичними джерелами або реконструювати мовознавчими методами.
Тож я пропоную спробувати підняти завісу таємниці над іменами найстаріших міст нашої України.
Оповідь про заснування Києва містить "Повість временних літ", за якою (із посилання на старовинну легенду) три брати: Кий, Щек і Хорив та їх сестра Либідь - були засновниками цього міста, нинішньої столиці України. Брати стояли на чолі східнослов'янського племені полян, а на честь старшого брата Кия було названо Київ шляхом додавання до особового імені "Кий" префікса -ів (-евъ).
Легендою оповита і назва міста Чернігів. її пов'язують з іменем хороброго сіверського князя Черного, що славився в борні проти хазар. До нашого часу збереглася в Чернігові Чорна могила - слов'янський курган X століття. За переказами, в ній нібито поховано князя Черного (Чорного), легендарного засновника Чернігова.
Місто Житомир виникло як центр одного з древлянських племен - житичів. Назва міста витлумачується так: "мир (місто) житичів". Слово "мир" у деяких слов'ян раніше означало "округ, область, світ".
Перші згадки про Ужгород припадають на 903 рік. З цього часу аж до розпаду Австро-Угорщини його називали Унгвар - "фортеця на річці Унг", де угорське слово "вар" - "фортеця", а "Унг" - угорська назва річки. Тепер закріпилася назва "Ужгород", яку утворили слова "Уж" (назва річки) і "город" (у старому значенні "укріплене місце").
В основу назви Луцьк покладено слова "лука" ("вигін річки, коліно, річкова затока"), бо він розташований на підвищенні і оточений з трьох боків крутими вигинами річки Стир. За до слов'янського суфікса -ск - утворений відносний прикметник, який перейшов в іменник.
Назва Полтави походить від річки Лтави (Олтави) - притоки Ворскли. Можливе й інше витлумачення топоніма: Лтава і Полтава - різночасові найменування того самого населеного пункту; у такому випадку друга назва утворена від першої за до префікса по-.
Існує припущення, що Чернівці та Чернігів є якоюсь мірою тезками, бо в основу першого теж покладено особове ім'я Чорний, а формант -івці позначає мешканців. Є ще інша думка: поселення називалося так за чорні на вигляд споруди із землі і дуба.
Данило Галицький, збудувавши у XIII столітті замок на Княжій горі, назвав його іменем сина Льва - так розповідає старовинний переказ. За іншою легендою, Львів заснував сам Лев Данилович, а не його батько.
Черкаси названі так з "вини" черкесів, які у XIII столітті переселилися сюди з Північного Кавказу, заклавши біля Дніпра нове поселення.
Гадають, що у назві міста Ровно (Рівне) відображається рівнинний характер місцевості, оскільки воно було закладене на рівнині, обрамленій височиною.
Назва Вінниці пішла від слова "віно" (посаг, придане, дарована земля). Це має реальну основу: місто і прилеглі до нього землі в XIV столітті князь Ольгард подарував своїм племінникам.
Від злиття двох слів "терен" і "поле" походить назва міста Тернопіль, історія якого сягає 1640 року.
Щодо Харкова, то існує декілька припущень з історії походження його назви. Але більшість дослідників сходиться на тому, що наше місто було названо іменем першого поселенця козака Харка, який заснував хутір на низовинній, болотистій місцевості. З того часу минуло більш як 350 років; і сьогодні гідна слава Харкова сягає далеко за межі України.