Щоразу, коли за вікном іде дощ, я сиджу в своїй кімнаті і мене починає огортати якийсь сум. Але це не позбавляє мене можливості вслухатися в грайливі краплі дощу. Як пише славетна українська поетеса Ліна Костенко: "Послухаю цей дощ, бляшаний звук води, веселих крапель кроки..." Дощ притягує мене, мов магнітом. Моя душа виповнюється тужливим, але водночас спокійним настроєм дощу. Так як кожна людина є частиною природи, так і природа передає їй свою мелодію. Мелодія звуків, сяючої води від променів сонця мене просто вражає. Я малюю у своїй свідомості дощ, від якого моє серце тихо плаче. Коли скрипаль грає чарівну музику, всі люди його із захопленням слухають. Мелодія скрипки чимось схожа до мелодії дощу. Потрібно лише вміти почути цю музику і сповна перейнятися дивовижною мелодією. Але дощ може навівати не тільки сумний настрій. Наприклад, у дитинстві я бігав босоніж під час дощу. Відчуття були неперевершені. Я відчував і щастя, і драйв, і захоплення, все на світі.Тому дощ для мене є своєрідною, фантастичною, дивовижною мелодією, яка переповнює мою душу і сумними, і позитивними настроями.
Собори України В Україні багато цікавих пам'яток архітектури, зокрема, соборів. Собор Святої Софії у Києві, Собор Святого Юра та Латинський собор, або Катедра, у Львові, Свято-Преображенський кафедральний собор у Вінниці, Свято-Троїцький кафедральний собор у Луцьку... Всі вони дуже величні і гарні, і кожен з них чимось відомий. Життя не вистачить, щоб усі їх побачити. Часто собори є пам'ятками старовини і охороняються державою. Час від часу їх ретельно реставрують. І це, на мій погляд, правильно, бо собори - це частка нашої історичної пам'яті, тобто багатство усього народу.
