Місто Лондон,напівавтомат,пів"юрти,жар-птиця,полумисок,В"ячеслав,Тягнирядно,член-кореспондент,норд-вест,мати-і-мачуха,ля-бемоль,гора Ведмідь,красуня дівчина,Іван-побиван,воїн-месник,скоропис,дощомір,одноліток,лялька,шафа,ліжко,лісостеп,дурносміх,горицвіт,носоріг,бетономішалка,двовладдя,півстоліття,малювання,клас,льон.
Я не совсем ронимаю , что вы имеете в виду, но... что-то. Может возьмете урывки Завтра у нашій школі відбудеться виставка "Намалюй смайлик почуттів". Школа ніби жартує! Кожен клас повинен підготувати величезний смайлик і жартівливу виставу! Ми з класом почали готуватися. По-перше, моя однокласниця Марійка дуже гарно малює. На ватмані А1 вона зробила величезний смайлик! Він посміхався! Потім Данилко й Михайло почали розмальовувати його! Звичайно, дуже гарно вийшло! Я, Діана, Тарасик, Софія й класний керівник ррийнялись за виставу! Уявляєте, я був бабусею! Хоча, мені навіть вже подобається це! Діана була моєю поганою онучкою, а Тарасик ії горе-кавалером. Софія грала лисичку, а Юлія Миколпївна (класний керівник) матусю Діани.Ми попрацювали на славу і перемогли! Всі були раді! Ось так, школа вирішила пожартувати!Если что-то не так или не понятно, пиши в комментарии! Надо что-то написать, обращайся
Микола Вороний — талановитий поет і критик, історик і перекладач. Та працювати на повну силу він не міг через переслідування, звинувачення в контрреволюційній діяльності, арешти. А вся провина полягала в тому, що поет дуже любив свій край, український народ, уболівав за Його долю.Цікавився М. Вороний історією України, знайомився з літописами, працював з архівними документами. У Галицько-Волинському літописі він знайшов один факт, який його дуже зацікавив. Князь Володимир Мономах під час походу взяв у полон сина половецького хана. Оточений пошаною й увагою, хлопчик швидко забув рідний край, свої звичаї. А старий хан сумує за сином і, щоб повернути його, споряджає до Києва посланця, щоб той нагадав юнакові про його край, рід і умовив повернутися назад. Та не схотів той ні слухати, ні повертатися. «І дав йому Ор зілля, і той, понюхавши і заплакавши, сказав: «Да лучче єсть на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути». Т прийшов у землю свою», — говориться в Іпатському літописі. Саме ці слова автор виніс у епіграф, передавши почуття людини, яка забула рідний край, та вказавши на можливість відновлення любові до рідного краю.
