Дотримання божих заповіведей під час великого посту
Объяснение:
Перш ніж говорити що б то не було про духовну складову посту, потрібно звернути увагу на те, як ми будемо харчуватися. Адже найпомітніше під час посту саме харчові відмінності. Сенс посту-не в тому, щоб не їсти тваринної їжі (їжа сама по собі не робить нас ні ближче до Бога, ні далі від нього). Все ж ми – істоти з плоті й крові, і питання нашого харчування надзвичайно важливе. Загальне правило: харчуватися потрібно так, щоб відчувати легкість. Можна обтяжити себе і пісною їжею. І не “зациклюватися ” на їжі.
ВІДМОВИТИСЯ ВІД БУДЬ_ЯКОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ.
Піст-час нашого звільнення. Звільнення від того, що нас поневолює. У цей час ми можемо зробити маленький подвиг: відмовитися від руйнівної прихильності. У кожного він буде свій. На цей час хтось повністю утримується від алкоголю, хтось-від куріння, а хтось-від телесеріалів,обмови… Подібних подвигів не варто вимагати від інших, але самому добре спробувати.
МОЛИТИСЯ РЕГУЛЯРНО.
Піст без молитви – зовсім не піст. Свою звичайну “немолитвенність” нам зручно списувати на ритм міського життя, сімейні турботи, проблеми та ін.Але спробуйте під час посту звільнити для молитви хоча б по 10 хвилин вранці і ввечері. Можна читати звичайні ранкові та вечірні молитви або щось ще, наприклад, Псалтир, але під час посту до цих молитв потрібно додавати ще одну – коротку і ємну молитву святого Єфрема Сирина, що задає «тон» на ці тижні.
ЧИТАТИ ПИСАННЯ.
Під час Великого посту Церква за щоденними Богослужіннями прочитує три старозавітні книги: Буття, пророка Ісаї і Притчі. Існує також благочестивий звичай за час посту прочитувати самостійно всі чотири Євангелія. Важко бути християнином, не знаючи Писання. Якщо ви ще не прочитали повністю Старий і Новий Завіт-надолужте згаяне за майбутні сорок днів. А якщо вже подужали всю Біблію, не думайте, що цього достатньо: властивість нашої пам’яті така, що ми, на жаль, багато забуваємо. Постарайтеся читати Писання регулярно, найкраще кожен день, в спокійній обстановці, де можна зосередитися. Буде чудово, якщо після читання ви знайдете час трохи поміркувати про прочитане і подумати, як співвіднести Писання зі своїм життям.(З айфонів у чергах,на зупинках..).
Источник; http://www.golos.com.ua/article/220211
Прикордонна Волинь — лише невеличка часточка країни. Її територія становить одну тридцяту, а населення — одну сорок п’яту частину України. Але без неї важко уявити нашу державу. Тут виробляють автомобілі, підшипники, будівельні матеріали, видобувають вугілля, газ, торф, вирощують зернові, картоплю, цукрові буряки. Далеко за межами області відомі торгові марки продовольчих товарів: «Торчинпродукт», «Гурманіка», «КОМО», «Золота цукерочка». Футбольна команда «Волинь» теж не остання в державі. Як і всюди в Україні, волиняни прагнуть перемін, хочуть жити краще.
Зелена візитка краю
Хоч би якою дорогою ви їхали з Києва до Луцька, залізницею чи шосе, Волинь всюди зустрічає вас зеленим вбранням соснових лісів, дібровами, могутні старожили яких навіть цієї зимової пори не поспішають скидати з себе вже пожухле листя. Недарма ж Волинь називають зеленокосою. А першою її візитною карткою на в’їзді з боку столиці, безперечно, є знамениті Цуманські ліси.
Cлаву місцевих борів і дібров береже Цуманський держлісгосп, який нещодавно відзначив своє п’ятдесятиріччя. Напередодні золотого ювілею ми побували в цьому колективі. Його директор Віктор Слива із задоволенням ознайомив з підприємством. Сьогодні Цуманський лісгосп здійснює свою господарську діяльність на 34,4 тисячі гектарів. З них 10600 — заповідники і заказники. Як і в сиву давнину, коли Цуманські ліси належали князям Радзивіллам, місцевий дуб вважається одним з найкращих в Україні. Враховуючи унікальність тутешніх борів і дібров, планується незабаром створити національний природний парк «Цуманська пуща».
Продолжение на сайте http://www.golos.com.ua/article/220211