Моя родина дуже бережливо відноситься до речей, пов’язаних з історією нашого роду. так, з покоління в покоління предмети інтер’єру, особливі речі та фотографії. завдяки такої традиції я дуже добре знаю біографію моїх предків. так, мені відомо, що бабуся моєї бабусі була відомим у полтаві лікарем. до неї приїжджали із різних кутків країни. під час великої вітчизняної війни вона була головним лікарем у військовій лікарні та врятувала багато наших співвітчизників. були випадки, коли вона залишалась у лікарні на троє, четверо діб, іноді без сну та їжи. колеги дуже поважали її, тому що вона завжди оточуючим. після війни в неї народилась донька – моя бабуся, яка через тридцять років також стала відомою в медицині людиною. вона стала хірургом-кардіологом і щоденно рятує хворих. по матусиній лінії в нас усі лікарі. мій дідусь родом з донеччини він ріс у родині шахтарів. його батько загинув у 1942 році під сталінградом разом зі старшим братом. з дванадцяти років він мусив піти працювати, щоб якось матусі, в якої на руках залишилося ще троє дітей. дідусь був самим старшим та пішов працювати у шахті. усе життя він мріяв стати авіаконструктором і після закінчення школи пішов навчатись в авіаційний інститут м. києва. мій дідусь дуже цілеспрямована людина, що звикла досягати у житті високих цілей. зараз він на пенсії, але залишається дуже активним і я часто звертаюсь до нього, коли мені потрібна при виконанні складних завдань. знати історію своєї родини дуже важливо – тільки так ми можемо виховувати в своїх дітях повагу та любов до близьких. крім того, народження сімейних традицій та їх зберігання отримати почуття кріпкої великої родини. саме з таких історій ми починаємо дивитися на життя по-іншому. адже не дарма говорять, що людина без минулого не може мати майбутнього! (міста і професії зміниш, я скинула з інтернета)
У випадку недотримання умов контракту одна із сторін має право розірвати його. Ми прийняли необхідні заходи для покращення умов праці. Чорнобильська катастрофа відгукується в моєму серці болем. Мова йде про положення Кримінального кодексу. Необхідно брати з нього приклад у вирішенні цих питань. На конференції із завершальним словом виступив Іван (можна і Ваня) Слюсаренко. Білети в театр Івана Франка "Украдене щастя" були дуже дорогими. Ніна Володимирівна, чи вам повернули книжки, які я передав через Михайла Зленка? (Незнаю це, але спробую змінити) Під час ювілейного вечора виступили відомі письменники і поети. До телефону просять Миколу Іванченка, командуючого відділом інформатики. Мова йде про найважливіше, що принаймі відіграє велику роль в нашому житті. Відповідно до постанови ми зробили все на найвищому рівні. Потрібно добре себе поводити в громадських місцях й всюди бути культурним (або можна "культурною людиною").