Моє мальовниче селище розташоване у звичайній для мене місцевості: нічого особливого тут не трапляється, жителі живуть звичайним життям. Але я б хотіла розповісти історію, яка трапилася зі мною влітку на День мого народження саме у моєму рідному селі. Тато на День народження подарував мені фотоапарат, а також пообіцяв взяти із собою на нічну риболовлю.
І ось наш човен пливе серединою річки. Ясна смуга світла від місяця на воді все ширшає, сяє золотим сяйвом, сягає по річці, неначе золота дорога в якийсь рай, у якесь мрійне царство. Прибувши на острів, тато поклав вудочки, поставив намет та розвів вогонь. Я від радощів фотографувала все, що мені подобалося. Ось по тихенькому стеблі повзе працьовита мурашка, на гілці співає свою пісню пташка, а на воді цвітуть гарні водяні лілії.
Аж ось заходить вечір. Кудись ховаються останні шуми і відгуки довгої літньої днини. Не погасло ще на заході червоне марево, а вже над ним у темряві зажевріла вечірня зоря. А місяць, що млів серед ясного неба сірою малопомітною плямою, під темним крилом ночі відразу ожив і засвітився чарівним вогнем. Мені захотілося сфотографувати цю красу. Від того, що я побачила через фотооб’єктив, у мене перехопило подих. На небі серед величезного розмаїття зірок пливла літаюча тарілка. Спочатку це була малопомітна цятка. Та чим ближче вона наближалася до острова, тим чіткіше було видно її контури. Вона виявилася геть такою, як в книжках та газетах. Я гала за її польотом, як зачарована. То була дивна казкова ніч. Коли настав ранок, мені здалося, що то все наснилося.
Повернувшись додому з татом, я на певний час забула ту чарівну ніч, але яким було моє здивування, коли, проявивши плівку, на нічному зоряному небі ми всі побачили силует літаючої тарілки. Може, то прибульці так вітали мене з Днем народження?
Після перегляду телепередачі, Наталці захотілося розповісти про свої враження подрузі:
- Привіт, пам'ятаєш ти розповідала про одну цікаву передачу про лісових тварин? - почала свою розповідь Наталка.
- Так, пам'ятаю, а що трапилося? - зацікавилася подруга.
- Я подивилася цю передачу, і мені дуже сподобалося, але спочатку у мене не було бажання дивитися її.
- Чому? Вона дуже цікава! - подруга засмутилася, але почала відстоювати свою точку зору.
- Так, цікава! З неї я дізналася нові факти та які раніше не помічала...- Наталці хотілося ще більше розповісти про свої враження, але її перебила подруга.
- Ось, я ж тобі говорила, що цю передачу треба обов'язково тобі подивитися.
- Так! А що ще ти можеш мені порадити? - запитала Наталка.
- Треба подумати, - трохи пізніше подруга відповіла, - подивись ще передачу про підводний світ.
- Добре, дякую за пораду! - дівчина подякувала, і записала назву передачі у своєму телефоні.
- Мені вже час йти, - сумно відповіла подруга. Наталка попрощалася з нею, і пішла додому, дивитися нову передачу про підводний світ.
