Списати речення, розставити розділові знаки. Підкреслити граматичну основу. Вказати вид речення; засоби зв’язку та смислові зв’язки між частинами складносурядного речення. Намалювати схеми тільки до складносурядних речень.
Дмухнув вітер понад ставом і сліду не стало.
Хай вітер дерева колише й співають в садах солов’ї!
Він хотів одразу встати але штурман наказав відпочивати.
То пронесеться над болотами чайка то промайне бистрий баркас.
Встала й весна чорну землю сонну розбудила уквітчала її рястом барвінком укрила і на полі жайворонок соловейко в гаї землю убрану весною вранці зустрічають.
Чи може щось наплутано віками і атом вручено нам безрозсудно рано?
Нічна звивається стежина зітхає море віддалік дурман акацій парком лине роса голубить квітів лик…
Не то осінні води шуміли не то вітер бився в заломах провалля.
Посеред туману застережливо гукали кораблі й інколи лунав шаленіючий дзвін.
Низенький чоловік махнув рукою і машина зупинилася від’їхавши трохи вперед.
Хмари були світлі і усміхнене сонечко лоскотало волосся але за обрієм насувалась грозова хмара.
На порозі стоїть бабуся навкруги тиша скрізь ясно з поля вітерець віє з гаїв холодок дише…
Объяснение:
- Щось ви мені не знайомі, ві приїжчі?
- Так, я їду до дядька, але тут так не звично. -відповіла я.
- Ти ще не бачила наше велике поле.
- Так? А воно на справді велике? -з враженням спитала я.
- Бо у нашому місті таких міст немає, такі як поле, ріка, чи навіть яскравий ґанок.
- Чому, ходім я тобі усе покажу. -з радістю я відповіла так. Але мені треба було отримати дозвіл від батьків, але мені пощастило, що людина доросла, і мені дозволили.
- Як гарно, наше місто зазвичай не таке, у ньому дуже багато машин, високі будинки, а тут усе, що душа забажає.
- Ну як, подобається? -спитаввін у мене.
Я відповіла радісним вігуком "Так!"
Ось я вже прийшла до своїх батьків, і ми продовжили поїздку до нашого дядька. За цю бесіду я взнала про чого село набагато більше. Я дуже щаслива!