Одно из красивейших мест в Харькове - сад имени Т. Г. Шевченко. Это старый зеленый массив, расположенный в самом центре города. Идешь по Сумской к Оперному театру и невольно останавливаешься возле прекрасного памятника, который является главным украшением сада. Это памятник великому сыну украинского народа Т. Г. Шевченко. Внимательно разглядывая знакомое великолепное сооружение, всякий раз открываешь для себя что-то новое и восхищаешься творением талантливого архитектора И. Лангбарда и замечательного скульптора М. Манизера. Памятник состоит из нескольких скульптурных групп, связанных общим замыслом - показать воспетую Кобзарем борьбу украинского народа за свое освобождение. Скульптуры поднимаются серпантином вокруг фигуры Т. Г. Шевченко снизу вверх. Мы видим крепостную крестьянку, прижимающую к груди ребенка, крестьян с косами. Выразительны фигуры крепостного с тяжелым жерновом на плечах и старого солдата. За ними идут красноармеец, крестьянин, студентка и рабочий, крепко сжимающий флаг в поднятой руке. А на трехгранном пилоне - бронзовая фигура поэта. Он стоит, чуть склонив голову, будто приостановился на мгновение. Взгляд его суров, губы плотно сжаты, брови нахмурены. Мне кажется, Шевченко смотрит на нас, на то, как мы живем, и осуждает за что-то. А все мысли его - об Украине... Я горжусь тем, что в моем родном городе есть такой замечательный памятник, который можно назвать "душой", визитной карточкой Харькова.
Свято, яке мені найбільше подобається Скажу відверто, мені довподоби Новий рік, що спокушає своїми мандаринками, подарунками, малюванням морозних візерунків. Цьогоріч не радію сильно, що пов'язано з відсутністю снігу. Надворі досить холодно, так що я палю у грубці. Як не крути, а свято наближається. Я чекатиму його, хоч би довго довелося чекати. У Києві дітлахи ліплять снігову бабу, мов ніколи раніше цього не робили. Так вони чекали на сніг. Я святкуватиму вдома у сімейному колі, про що повідомила друзів заздалегідь. На Новий рік є можливість перепочити від навчання, яке вже трохи набридло. Проте я не розслабляюся, бо необхідно опрацювати навчальний матеріал наступного семестру. Відсвяткую так, щоб була користь і радість.
Лінощі- це головний ворог продуктивності.Щоб позбутися лінощів требя побороти свій розум та просто почати і робити. Треба переконати себе , що цю справу , або цю дію необхідно зробити , бо без неї далі нічого не вийде. Навіть , якщо дія дуже незначна , але ви знаєте , що її треба робити , то краще її зробити не жалкуючи часу. Також , лінь породжується через те , що ми не відпочиваємо , зокрема не висипаємось. Бездіяльність не може бути у житті. Навіть коли ми спимо та відпочиваємо , наш організм все одно працює.
Памятник состоит из нескольких скульптурных групп, связанных общим замыслом - показать воспетую Кобзарем борьбу украинского народа за свое освобождение. Скульптуры поднимаются серпантином вокруг фигуры Т. Г. Шевченко снизу вверх. Мы видим крепостную крестьянку, прижимающую к груди ребенка, крестьян с косами. Выразительны фигуры крепостного с тяжелым жерновом на плечах и старого солдата. За ними идут красноармеец, крестьянин, студентка и рабочий, крепко сжимающий флаг в поднятой руке. А на трехгранном пилоне - бронзовая фигура поэта. Он стоит, чуть склонив голову, будто приостановился на мгновение. Взгляд его суров, губы плотно сжаты, брови нахмурены. Мне кажется, Шевченко смотрит на нас, на то, как мы живем, и осуждает за что-то. А все мысли его - об Украине...
Я горжусь тем, что в моем родном городе есть такой замечательный памятник, который можно назвать "душой", визитной карточкой Харькова.