Фраза «Поетами народжуються, ораторами стають» належить Марку Туллію Цицерону, відомому оратору Стародавнього Риму. Цим він хотів сказати, що поетичний талант у людини буває від природи, а оратором вона може стати, навіть якщо не має гарних здібностей, але для цього їй треба вчитися, тренуватися і практикуватися.
І дійсно: щоб стати гарним оратором, треба не тільки дуже хотіти ним стати, але й багато працювати над собою. Природні дані - це чудово, але якщо не тренуватися, то гарних результатів не буде, а якщо наполегливо прагнути до мети, то досягти успіху можна, майже не маючи вроджених здібностей.
Гарним прикладом цього може бути життя Демосфена - видатного давньогрецького оратора. Демосфен гаркавив і мав слабке дихання і голос, до того ж спочатку він не вмів будувати свою промову так, щоб захопити слухачів. Тому його ранні виступи не мали успіху. Але він багато працював над собою і зміг виправити дефекти мови і навчився розмовляти гарно і цікаво.
Плутарх, давньогрецький історик, розповідає про те, як вчився ораторському мистецтву Демосфен, у своїй книзі «Порівняльний життєопис». Демосфен влаштував собі кімнату для занять в підземеллі, щоб ніхто його не чув, і наполегливо працював там кожного дня. Щоденними тренуваннями і вправами він зміцнив голос, навчився володіти мімікою, жестикулювати, поводити себе під час промови перед слухачами.
Крім того, Демосфен уважно слухав виступи відомих ораторів того часу. Аналізував їх промови, стежив за ходом думки оратора запам'ятовував вдалі вирази. Поступово, крок за кроком, Демосфен набував ораторських навичок і шліфував свою майстерність. А потім до нього прийшла і слава.
Таким чином, Демосфен став знаменитим оратором, не маючи вродженних здібностей для цього. Він добився успіху завдяки наполегливій праці.
Його житя є гарним прикладом для всіх, хто захоче навчитися гарно виступати перед публікою, але не вміє. Цьому можна навчитися!
Миф отличается от сказки тем, что в мифе используются реальные места, реальные события ( довольно часто) и реальные герои с преукрашением.В мифе повествуется, чаще всего о подвигах и каких либо героях. В сказке же большей частью вымысел . Ведь даже говорят "сказка лож, да в ней намек ..." . В сказке скрыт смысл и события в сказке принимают локальный масштаб ,в отличии от мифов. Да и в сказках довольно часто имеет место юмор ,высмеивающий какой либо человечесский порок, что крайне редко встречается в мифах. еще небольшое отличие. В мифах всегда участвуют сверхестесственные существа, например минотавры, драконы. В сказках же, большей частью, героями становятся обычные люди , крестьяне.
