Доброго дня, Леоніде Глібове!
Звертається до Вас звичайний читач. Леоніде Івановиче, я глибоко шаную Вашу творчість. Мені дуже прикро, що у часи Вашого життя у зв’язку з виданням валуєвського циркуляру майже весь наклад першої збірки байок був знищений і люди не могли активно знайомитись із Вашими творами.
Мені хотілося б подякувати Вам за твори «Щука», «Цуцик, «Мірошник», «Журба» та багато інших, адже Ваша творчість дуже близька мені. Особливо вражають алегоричні образи, в яких можна вгадати типових персонажів навіть із сучасного життя. Ви щиро вбачали у навколишньому світі суспільну нерівність, несправедливість і не могли примиритися з нею. Тому у кожного з Ваших байок відчувається засудження навколишньої дійсності. Леоніде Івановиче, Ви – справжній ураїнець і борець, якому болять нещастя та негаразди рідної землі.
З повагою ваш палкий шанувальник.
Рекомендації до виконання: На початку листа варто представитись, додати власне ім'я та прізвище, адже автор має знати, хто до нього звертається. Також можна додати власні враження від творчості письменника
Объяснение:
Я вже давно ходжу на тренування по плаванню. І хочу розповісти вам як проходять наші заняття та чого навчим мене тренер.
Почнемо з того, як ми тренеруємося. Спочатку хлопці та дівчата діляться між собою по роздягальням. Коли ми перевдяглися, ідемо до душу. Вже після прийняття цієї процедури, ми ідемо до самого басейну, де нас вже чекає тренер.
Спершу ми строємось у ширенгу, потім нас перераховують. Тренер нас веде до басейну, дає завдання і ми починаємо його виконувати.
Якщо хтось не може правильно виконати це завдання, тренер допомагає та показує.
А чого ж все-таки мене навчив тренер?
По-перше, він навчив мене плавати, а вже потім і усяким прикидам і трюкам. Наприклад, жабку або перекид у воді.
А ще в нас був такий діалог:
-Тренере, в мене не виходить зробити цей рух - говорю я,
-Ось дивись, як я показую та повторюй за мною - говорить тренер і починає показувати рух, -тепер розумієш?
-Не дуже, але спробую - я починаю виконувати це, - ось так?
-Так, не погано виходить, потренеруйся ще трохи і можеш відпочити - відповів мені тренер
Насправді, вже ходжу на плавання довгий час і мені це подобається! Дуже хочу запропонувати і вам
Те, що ми зараз маємо, перевершує найсміливіші мрії Тараса Шевченка у дитинстві. Тільки уявіть, як би зрадів такому селянський хлопчик, що жив за часів Тараса Шевченка, що всі можуть вчитися! І бідні, і багаті, і в містах, і в селах - всі! Немає неписьменних тільки через те, що у батьків не вистачило грошей на освіту дітей! А ми не цінуємо... ми звикли до цього, і навіть не замислюємось над тим, що ще нещодавно освіта була розкішшю. Не кожен міг собі її дозволити. І, хоча часи й змінилися, про це треба пам"ятати і цінувати те, що ми зараз маємо.