ответ:
на мою думку «екологія мови» –це наука про середовище мови і процеси, які відбуваються в ній, про взаємодію розмовної і літературної української мови. як відомо, наша мова – одна з «спадкоємців» старослов’янської, «церковнослов’янської», яку нині вживають тільки при проведенні православних богослужінь. з плином часу процеси, що змінили старослов’янську мову на українську, стали менш помітними, і простежуються тільки фахівцями в області мови. мова жива, поки в ній відбуваються мовні процеси, вона розвивається, спрощується, багато явищ в ній розчиняються, і вона живе! якщо мова не розвивається, вона вмирає, виходить з ужитку, як, наприклад, латинь, і далі на ній можуть говорити тільки маленькі групи людей, використовуючи її як мову профессіоналізмів в своїй сфері.
объяснение:
рідна мова – це велике надбання для кожної людини.
говорячи мовою предків, ми віддаємо гідну шану нашим славним праді-козакам. мова дає змогу зберегти національні традиції, українську мелодійну пісню. рідна мова – це перше наше слово, мамина колискова. з нею тісно пов’язане пізнання навколишнього світу. ми спілкуємося, виражаємо свої думки, мріємо, вивчаємо минуле, залишаємо слід для майбутнього. мова ідентифікує нас як народ у великому світі.
тому треба не забувати рідну мову. вивчати та збагачувати своє мовлення у великій українській родині.
на руском язьке:
родной язык - это большое приобретение для каждого человека.
говоря языком предков, мы отдаем достойную дань уважения нашим славным -казакам. язык позволяет сохранить национальные традиции, украинский мелодичную песню. родной язык - это первое наше слово, мамина колыбельная. с ней тесно связано познания окружающего мира. мы общаемся, выражаем свои мысли, мечтаем, изучаем прошлое, оставляем следует для будущего. язык идентифицирует нас как народ в большом мире.
поэтому надо не забывать родной язык. изучать и обогащать свою речь в большой украинской семье.
Бездонне небо, повний і рожевий місяць у променях невидимого сонця, сонне озеро повите
ранковим туманом пташиний щебет, вологий холодок, все те непомітно перекинуло мене в
інший світ у світ мого дитинства.
Одразу ж за вибалками на пагорбі починалось якесь містечко, чепурні вистелені
бруківкою вулиці, білі будиночки в невеличких пожовклих садках.