Дзвінкими називаються приголосні звуки, утворені з участю голосу і шуму. Глухими називаються приголосні звуки, утворені тільки шумом. Дзвінкі [б] [г] [ґ] [д] [ж] [д͡ж] [з] [д͡з ] [д'] [з'] [д͡з'] Глухі [п] [х] [к] [т] [ш] [ч] [с] [ц] [т'] [с'] [ц'] [ф] Ми бачимо, що дзвінкі та глухі приголосні складають пари. Лише глухий приголосний [ф] не має пари.
Ще така цікавинка... Глухі приголосні можна легко запам'ятати за до вислову: «Хоч фокус – це шепіт».
Навряд чи знайдеться інший такий твір, що надасть настільки сильний життєстверджуючий вплив, як і «Сліпий музикант». Герої описані досконалими: вони усі наділені живими рисами, індивідуальними якостями характеру. Головний герой повинен пройти випробування сліпотою і полюбити життя, щоб стати великим музикантом. Таким чином, багатогранною і значною є повість «Сліпий музикант». Короткий зміст дозволяє глибше зрозуміти почуття, думки сліпого, його світогляд. Створюється враження, що Короленко присвятив цей твір сліпим всього світ
Я народився та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнений, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі. Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. Звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці. Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною… Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої рідної землі.
Глухі [п] [х] [к] [т] [т] [с] [с'] [ж] [ч] [ц] [ц']