Чому потрібно знати звичаї свого народу?
Наш народ був дуже мудрим. Свої знання люди виливали у традиції та звичаї, намагаючись у такий б поділитися ними із нащадками. Традиції - це духовна спадщина нашого народу, яку ми маємо цінувати та поважати. Але для чого нам потрібно знати звичаї?
Звичаї повчають, надихають та об'єднують людей у єдине ціле. Спільні обряди роблять із нас колектив. Згадаймо, як приємно йти на Великдень, вітаючись зі знайомими та сусідами: "Христос Воскрес". Всі радісні, усміхнені. Традиції обґрунтовують стосунки між людьми, цінність духовної культури окремої особистості і народу взагалі. Тому ми маємо їх цінувати.
Спершу осінній ліс жовтогарячий та золотий. Згодом потемніле листя повільно опускається додолу в останньому кружлянні. Дерева міцно засинають в очікуванні зими. Тепер вони нагадують примарних казкових сторожів лісовика. Не заглядає у хащі яскравий сонячний промінчик. Тому в лісі часті тривожні сутінки. І стоїть тиша. Чути тільки як завиває осінній вітер. Іноді промайне пухнастий хвіст працьовитої білки. Проповзе між опалим листям їжачок. До них відізветься тиха розмова пташок.
Але в пізньому осінньому лісі є своя чарівність. Після дощу серед опалого листя раз у раз піднімають свої шапки численні гриби. Великий грибний острів – це осінній ліс.
Сергій дуже вагався чи брати цю пташину чи ні... З одного боку він дуже хотів її забрати, але він незнав, як до цього поставляться батьки. Але синичці ставало усе гірше і гірше.
Хлопець незадумуючись дуже довго взяв обережно синичку і поніс додому.
Вдома він швидко перебинтував маленьке крило і нагодував та напоїв бідну пташку.
Коли батьки прийшли додому вони навіть і не думали сварити хлопця. Вони зрозуміли наскільки добра і милосердна їхня дитина. Вони похвалили Сергійка.
Згодом пташка поправилась. Звісно хлопчині було сумно відпускати синичку, але він знав, що в небі їй буде краще. Коли синиця взлетіла вона закружляла над головою юнака ніби говорячи: " Дякую і прощавай "...