Значення мови в житті людини та суспільства. Текст-розповідь.
Значення мови надзвичайно велике, бо вона до в розвитку людському суспільству.
Мова, на відміну від жестів, здавна дозволяла краще порозумітися людям. Об’єднувала родами для спільного ведення господарства, так згодом утворилися народи. Спочатку усно, а потім письмово, зберігався досвід та передавався наступним поколінням, що сприяло розвитку науки та винахідництва, загальному прогресові. Завдяки мові з культурних джерел можна дізнатися про історію народу.
Без мови не було би народів, сучасного розвитку суспільства.
Українська мова – моя рідна мова.
Вона красиво звучить, співуча, її ще називають солов’їною, барвінковою, калиновою. Це мова маминих прекрасних колискових пісень. Кожну нашу думку ми можемо передати відповідними словами. Мова ділиться з нами багатою духовною, історичною та культурною спадщиною. Ми через мову виражаємо свої переживання, пізнаємо світ, вивчаємо своє минуле. Вона передається через покоління, тому є безсмертною. Також об’єднує усіх українців, робить громадянином кожного з нас та усіх разом - народом.
Українська мова є державною мовою, цим ми підкреслюємо, що ми - український народ.
Объяснение:
За словами Геродота, скіф міг поцілити у ворога з лука на відстані 500 метрів. Навіть скіфські дівчата вправно володіли зброєю і не виходили заміж, доки не вбивали трьох ворогів. Більшість худоби та рабів, захоплених під час воєн, діставалася багатим скіфам.
Кочували скіфи на чотири- та шестиколісних возах. їх супроводжували озброєні воїни. У разі нападу ворогів вози ставили в коло, створюючи укріплений табір. Пізніше цю тактику використовували українські козаки.
На культуру скіфів великий вплив мала грецька культура, носіями якої були жителі грецьких колоній. Історія зберегла імена скіфів за походженням - лікаря Токсаріса й філософа Анахарсіса, які здобули освіту в Греції.
Скіфи мали свою оригінальну міфологію та релігію. Особливу пошану в них мали богиня домашнього вогнища Табіті (зі скіфської -«полум'яна»), володар неба і творець людства Папай, богиня землі Апі. Від шлюбу Папая та Апі народився пращур усіх скіфів Таргитай. Усім богам скіфи приносили жертви. Переважно це були коні або інші тварини. Винятком був бог війни Арей, якому віддавали кожного сотого полоненого.
Скіфи шанували могили предків. їхня віра в потойбічне життя змушувала здійснювати жорстокий і складний поховальний обряд. На місці поховання насипали великий курган - «піраміду степів».
Найвідомішими похованнями, які через розміри курганів дістали назву «царських», є: Солоха і Гайманова Могила на Запоріжжі, Чор-томлик і Товста Могила на Дніпропетровщині.
У кінці IV - на початку III століття до н. е. Скіфія занепала. Через висихання степів кочівники вже не мали достатньо пасовищ для худоби. На територію Північного Причорномор'я прийшли сармати, які захопили їхні землі. Частина скіфського населення відступила і створила в пониззі Дніпра й Північного Криму Малу Скіфію зі столицею в Неаполі Скіфському, поблизу теперішнього Бахчисарая. Державу скіфів згодом підкорили римляни (Із підручника).