Осінь. Різнобарвна, розмаїта. Спочатку вона пишна, золота й сонячна, а потім сумна, дощова, холодна.
Восени красиво. Листя на деревах постійно змінює колір, а згодом і зовсім опадає на землю, вистилаючи її м’яким килимом.
У середині осені з’являється чарівний острівець тепла й сонячної погоди, який називається бабиним літом. Його особлива прикраса – сріблясте тонке мереживо павутини, що блищить у кожному кутку.
Всюди цвітуть яскраві осінні квіти – айстри, жоржини, хризантеми. Після дощу в лісі багато грибів. На кущах спіють ягоди. У садах теж пора урожаю – стиглі яблука, груші, горіхи, виноград. Це так чудово – зірвати налите яблуко одразу з гілки!
Воно солодке і пахуче, дуже смачне.
Осінь часто непогожа. За густими хмарами ховається небо, йде дощ – то дрібний, що настирливо накрапає, то сильний, холодний, що може йти без зупинки цілий день, а то й кілька днів поспіль.
Буйство кольорів змінюється прозорістю та сірістю в кінці осені. Тільки ясне синє небо не втрачає своєї яскравості. Збирають урожай в полях, садах, городах.
Потім прибирають сухе листя у дворах і на вулицях. Голими стоять дерева, часто дме сильний вітер, йде дощ. Холоднішає.
Люди все більше поспішають сховатися в будинках і квартирах. З прощальними криками відлітають у вирій птахи. Відчувається, що скоро настане зима.
Прийшла в наш ліс чарівниця Осінь. Змахнула вона своєю чарівною паличкою, і стали там відбуватися справжні дива.
Сумовита пора, очей зачарування! Хто не чув ці відомі рядки, що прославляють природу восени. Цей час року було оспівано багатьма відомими письменниками й поетами. Їхні твори наштовхують на роздуми та викликають сумні й романтичні думки. Для цінителів краси природи це, дійсно, чудова пора року. Вона вражає своєю неповторністю і поєднанням розплесканих всюди різнокольорових барв. Переважають у цьому різноманітті жовтогарячі кольори, за що осінь прозвали «золотою». Це красива пора прощання з літом, якою найкраще милуватися в лісі. Там можна гати дивовижне явище живої природи — переодягання в осінні наряди дерев.
Особливо гарною є пізня осінь. Все навколо виглядає так, ніби митець пофарбував природу в жовті, червоні й помаранчеві кольори, залишивши всюди свої фарби. Триває листопад, але багряні крони дерев ще не скинули до кінця зів’яле різнокольорове листя. Зупинившись серед цієї неповторної краси, можна почути, як лунають навколо тисячі різноманітних звуків природи. Це пісні птахів, шурхіт листя, дзижчання комах, подув прохолодного вітерцю. Вже залишилося зовсім не багато часу, і природа порине в довгий зимовий сон.
Наше життя постійно йде вперед, розвивається так стрімко, що не всі можуть за нею встигнути. Або просто не хочуть? .. Адже всі блага цивілізації, всі досягнення в науці, техніці, мистецтві відбуваються людьми - саме тими людьми, які прожили своє життя красиво - внесли свій внесок у розвиток суспільства.
Звичайно, в сучасному світі деякі вважають за краще насолоджуватися тим, що було створено раніше, не прагнучи додати в неї ще щось нове. Для таких людей поняття«красиве життя» набуває зовсім іншого значення. Хтось бачить красу життя у відвідуванні шикарних ресторанів, клубів, вечірок. Хтось прагне вразити інших дорогими і модними речами: одягом, машинами, золотими прикрасами. Хтось пишається тим, що має можливість відвідувати різні країни і курорти. Але не з метою поповнення своїх знань, свого життєвого досвіду, а тільки заради всіляких розваг. Так, вони вважають, що живуть красиво, що у них є все, що їм потрібно, про що інші можуть тільки мріяти. Але вся ця краса лише зовнішня, показна, несправжня, якщо немає нічого вищого за душею. Вона не приносить ніякої користі, крім дозвільного задоволення. Адже, як сказав Гете, «без користі жити - передчасна смерть ...»
Інша справа, людина, яка присвячує своє життя створенню чогось нового, великого, прекрасного. Вчені створюють потужні машини і інші пристосування, які полегшують працю людини. Лікарі знаходять нові, ефективні та безпечні методи лікування хвороб, навіть тих, які раніше вважалися невиліковними. Вчителі віддають свою душу і знання дітям, намагаючись виховати їх справжніми і освіченими людьми. Письменники та поети створюють великі твори, в яких вихваляють мужніх і благородних героїв, описують найважливіші події