Мені не раз доводилося писати про синичок — веселих, гомінких, наших добрих сусідів й охоронців саду. Радію кожній зустрічі з ними, хоча бачу цих пташок по кілька разів на день. Але писав тільки про великих синиць, які зустрічаються найчастіше. Бо “просто синиць” не буває! Крім великих є ще й такі види: синиця вусата, синиця довгохвоста, синиця блакитна, синиця чорна, синиця (гаїчка) болотяна, синиця (гаїчка) пухляк, синиця чубата...
Більшості з них я ніколи не зустрічав. Щодо синиці чубатої, то мені таки поталанило. Не скажу, що часто, але кілька разів гав за ними у лісі, навіть у парку та приміській лісосмузі. Взимку бачив їх у “компанії” з великими синицями, що пов'язано з міграційними процесами у пернатих. Адже чубаті синиці водяться у Північному Поліссі, Карпатах. Зрідка прилітають і на інші терени. Наш Прибузький край належить до зони Малого Полісся.
По-перше, шляхтний вчинок – це вчинок щирий, його роблять від щирого серця. Це також означає, що людину не змусили його зробити, а він сам зважився на цей крок.
По-друге, шляхетний вчинок – це вчинок сміливий. Це означає, що людина не злякалася її зробити, а зважилася і зробила її до кінця, навіть через певні перешкоди.
Але шляхетний вчинок не обов'язково повинен бути дуже складним, він може бути і простим: наприклад, перевести бабусю або сліпу людину через дорогу - це теж прекрасний шляхетний вчинок!
Насправді, нас оточує багато можливостей для шляхетних вчинків. Варто лише помітити їх! Недарма в народі кажуть: «Зле тому, хто добра не робить нікому».