Впало покосами літо- пахне у хаті травою. 2. Подивилась ясно ,-заспівали скрипки. 3. Світали ночі ,вечоріли дні. 4. Усе ясно великого бажання вчитися ти не маєш.(?)5. Небо зоряне- завтра дощу не буде. 6. Продержало з тиждень морозом земля заклякла ,як кістка. 7. Хмара грізно суне на місто -темна тиша опадає в річку.(?) 8. Сонце заходить,гори чорніють, пташечка тихн,поле німіє. 9. І чується десь пісня гаєм ходить. 10. У душі хлопець непокоївся: весна видалася засушливою. 11. Глянь, моя мила :зорі повисли над Дніпром. 12. Віз ламається-чумак розуму набирається
Окремі літери, навіть слова стерлися, ледве виднілись. А все ж їх ще можна було вчитати. Кепські були цьогорічні зимові канікули, бо хіба ж то діло, як землю снігом лише притрусило. Ким лише за життя не буваємо ми, аби впевнитись в тому, земному і кращому. Од тебе їм, земле, хай сили прибуде, з джерел своїх дай їм напитись води . Того ж дня він звелів закидати шахту камінням, зрівняти з землею, щоб і сліду не було. Нехай сніги кругом, та в серце маєм віє у стороні моїй – і серце розцвіта. Оце для Санька – найгірше, материні сльози в сто разів болючіші від тих її стусанів.
Объяснение:
