Заметки о походе по реке ГрубеюЗаметки о походе по реке Грубею.Водный туризм.Полярный Урал, Западный склон, Коми республика.Нитка маршрута:Инта – «стрелка» рек Правая Грубею и Грубеювож – «стрелка» рек Правая и Левая Грубею – Грубею – Лемва – Уса – посёлок Абезь. Идея путешествия по рекам Западного склона Урала возникла на выходе из маршрута по реке Народа. Сложность выхода от г. Саранпауля, а может быть стоявшая жара, повлияли на это? - не вспомнить ныне.Отбросив реки, на коих уже бывали, выбрали, Грубею. Конкретных данных было маловато, сии заметки, быть может, восполнят пробел.Поезд «Киев – Санкт-Петербург»; половина нашей Команды проживает в нём. Нас семеро – пёс Алтай и шестеро сопровождающих. Границы, таможни, ветеринарные справки, и вот мы в Санкт-Петербурге. Встреча друзей, ревизия снаряжения, продуктов и поезд «Санкт-Петербург-Воркута». Теперь нас 12, вместе с псом. Славная дюжина.Котлас-Южный; стоим 45 минут; рынок, закупаем картошку, лук, чеснок; очень удобно и относительно дёшево.13.08.2013 – Инта, нас встречают - УАЗ у перрона. Вездеходам ныне запрещён въезд в город. Получаем наш груз из багажного вагона, укладываем в УАЗ, места осталось для трёх человек, остальные - пешком. Через 40 минут мы у вездехода. Он в стадии текущего ремонта. Механик, «микрометром», забивает очередной палец в трак. Траки не просто изношены, а истёрты, если бы о ногах – то можно сказать «в кровь». Да и внешний вид «Корабля тундры» впечатляет, уж слишком «бывалый». Что-то с маслом. Подтягивают гусеницы, левая - не регулируется. Не выдержав спрашиваю – Можно ли грузиться, – Можно. Фото №1.№1 У "Корабля тундры"Грузимся, вещи распределяем на верхней грузовой площадке, стараясь не испачкать их в масле. Закрываем накидкой, крепим верёвками. Механики сообщают – можно выступать, позавтракаем, найдём для вас «стол» и в путь. Принесли полированную дверь от шкафа, будет полированный стол. Крепим поверх рюкзаков. Расселись, на скамье – шестеро, на железе – трое. Двое, не считая Алтая, в трюм вездехода. Штурман Александр, обвешанный приборами GPS и Глонас, в кабину. Поехали, на скамье горячо, выхлопная труба, её диффузор, выходит под скамью справа, подошвы сапог плавятся. Постепенно все как-то утряслось, в буквальном смысле. Мелкий дождик. С накатанной дороги сворачиваем влево, в лесотундру. Колея здесь не зарастает, ходят часто.Корабль наш идёт не спеша, спотыкается, что-то неладно в его чреве. Вот стал, устал? Нет, перегрелся, экипаж сгоняет нас с палубы, поднимает дверцы машинного отделения и что-то колдует. Через минут 40 – трогаемся, похоже, что просто остужали двигатель. Натужно воя и лениво загребая гусеницами, тянемся дальше, не покидает мысль – догребём ли? Недалеко от Лемвы – заглох. Процедура повторяется, только спускаться нам некуда, болото. Пока механики копаются в моторе, меняют масло, нас обходит такой же корабль. Он более новый, с рёвом проскакивает по левому борту, кричу – откуда, - Пермь, куда – на Восток, и скрылись за перегибом. Остановки стали чаще, стараются стать у воды, охлаждают ею масло. Осторожно ныряем с обрыва - Лемва.
ВОТ ТЕБЕ ЗАМЕТКА В СТИХАХ: Мы идём в поход, Начинается тур-слёт, Мы играем в волейбол. И пинаем мы футбол. Мы играем на гитаре. И поём мы вместе с вами. Собираем мы палатку И проводим время сладко
Закружилась листва золотая В розоватой воде на пруду, Словно бабочек лёгкая стая, С замираньем идём мы в тур-слёт. Я сегодня влюблён в Робинзона И хочу походить на него, Котелок и рюкзак за плечами, И не нужно уже ничего. Как прекрасна сегодня погода, Не нужна нам сейчас тишина. И хотелось бы слиться с природой Навсегда, Навсегда, Навсегда! Мы сегодня отдыхали, Мы сегодня в дартс играли И в двадцатку попадали, Все мы классы обыграли.
Эй, лес! Полон чудес! Руки выше, ноги шире. Три наклона вперед! Нас не обойдет никто в мире! Поищи туристов круче, Поищи спортивней класс! Не пытайся с нами тягаться, Эти слова про нас!
Разом: якщо слово без не не вживається: негайно, невинно;коли до слова можна добрати синонім:негайно, невинно;коли прислівник закінчується на -анн(о), -янн(о), -енн(о): несказанно, незбагненно, незрівнянно;у складі префікса недо-, який означає якість, що виявляється неповною мірою: недороблено, недосказано.Окремо: при наявності протиставлення: Роби не кревно, а певно.(Нар. творч.);коли у реченні присутнє заперечення: Говори не пишно, щоб на зле не вийшло.(Нар. творч.);з підсилювальними прислівниками та незмінними присудковими словами: не дуже, не зовсім, не можна;при словах, що пишуться через дефіс: не по-людськи, не по-українському.
Багато є скарбів: і матеріальних, і духовних. Кожна людина на своєму життєвому шляху прагне знайти своє щастя, що вважатиметься найбільшою неперехідною цінністю.
Щастя буває різним. Для одних щастя — гроші, розкіш. Інші його бачать у сімейному житті, ще інші — у повсякденній роботі. Це все важливо мати. А чи не найголовніше мати надійних друзів? Філософ, людина великої мудрості, Г. С. Сковорода навчав: "Друг вірний — захист міцний". Справді, як важливо, коли в горі чи радості поряд є той, хто розрадить чи розділить з тобою радість.
Є дружби різні. Тож одна
Шампанським піниться в бокалі,
Її випиваєш до дна
Без радості і без печалі.
А друга — без пустих прикрас,
Ознаки маючи суворі,
Духовно підіймає нас
У добрій радості і в горі.
В. Михайлюк. "Є дружби різні"
Майже всі люди важко переносять самотність. Кожен, хто відчуває самотність або вважає, що люди його не люблять, що він не має такої популярності, як інші, повинен усвідомити: людські стосунки — це обмін цінностями. Навіть у стосунках між двома людьми необхідно, щоб кожен з них робив певний внесок для їх підтримки. Якщо з таких стосунків користь має лише одна сторона, то, зрозуміло, що з часом друга втратить до них інтерес. Звичайно, користь у такому випадку не можна розглядати як матеріальну вигоду.
Дружбу не треба плутати із приятельськими стосунками. Спілкування з друзями збагачує людину духовно. Кожен шукає в другові важливі для себе риси. З однією людиною ми підтримуємо зв'язок тому, що вона вміє цікаво розповідати, від другої ми дістаємо важливу інформацію, третя має приємну зовнішність і поведінку, четверта — оптиміст і вміє підбадьорити, п'ята завжди готова дати добру пораду. Мабуть, у друзях ми шукаємо риси ідеалу людини. Буває й таке, що з часом в людині, яку вважав другом, розчаровуєшся. Що ж робити в такому випадку? Г. С. Сковорода наставляв своїх учнів: "Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні".
Дружба не виносить егоїзму. Є люди, які у дружні стосунки не роблять жодного внеску. Зрозуміло, що мало хто їх поважатиме, а найчастіше — намагатимуться обмежити зв'язки з ними, звести їх до приятельських. Інший тип людей втрачає друзів і симпатії своїх знайомих через нетактовність, адже контакти із ними мало приємні і навіть інколи ображають. Нерідко ці люди злостиві, в'їдливі, кепкують з інших. Хто ж захоче дружити з такими?
Деякі не користуються повагою через те, що їх не цікавлять інші, вони байдужі до людей. Вони весь час говорять тільки про себе, а якщо хтось захоче висловитись, то не слухають, перебивають, знову заводячи мову про себе. Таким теж легко залишитись самотніми, втратити друзів.
Коли тебе забуде рідний брат,
Махни рукою, плакати не варт.
Коли тебе забуде друг — подумай,
Що сталося, що він тобі не рад.
Д. Павличко
У дружбі треба вчитися бути людиною. І хоч ніхто не застрахований від помилок, головне — уміти їх помічати в себе. Той, хто прагне до самовдосконалення, до самоосвіти, приваблюватиме до себе інших людей, легко знайде друзів. Усім хочеться бачити своїм другом вірну і щиру, духовно багату, всебічно розвинену і красиву людину, гуманну, з відкритим серцем, вогником у душі, для якої головне — приносити людям щастя.
Яку пораду дати тим, хто шукає друзів? Пам'ятай, що найвірніший друг — це мати, яка ніколи не зрадить, не проміняє свою дитину на найкоштовніше, готова життя віддати, щоб до у скруті синові чи доньці. Дуже важливо про це пам'ятати, щоб відповідати на піклування матусі ніжністю та ласкою.
Ніколи не буває самотньою й та людина, для якої друг — книга. Народна мудрість вказує: "У того багато друзів, у кого великий друг — книжка". "Книжка — найкращий дар дружби". Книга — це найбільше чудо з чудес у всесвітній історії, це друг, який допомагає у скрутну хвилину, який навчає мислити і відкривати світ прекрасного.
Торкнутися душею до краси можна серед буйних трав і запашних квітів, лісового буяння і тихого плескоту озер. Природа — той друг, що приносить радість споглядання гармонії і надає відпочинок. Для багатьох людей спілкування з природою рівноцінне зустрічі з найдорожчими друзями.
Отже, друзі чекають на нас скрізь, тільки треба вміти цінувати дружбу, тоді будеш щасливий сам і принесеш щастя тим, хто оточує тебе
