Привіт,Сашко!! -О,привіт Мишко!Як справи? _Справи добре,а у тебе? -У мене так само.Вчора"розсміши коміка"дивився? -Ні.Я дивився кіно про піратів.Дуже сподобався фільм. -А яка в нього назва? -"Пірати карибського моря" Що ти через годину будешь робити? Я піду на треніровку.Я займаюся карате.А що ти хотів? Я думав,що підемо на футбол. Давай іншим разом. -Добре,давай.Я тоді спитаю чи Андрій не сходить зі мною. Давай.Мені вже треба бігти.Пока. -Пока.
Суми – невеличке місто за мірками сучасних європейських мегаполісів, лише 270 тисяч жителів, але привабливе своїм тихим спокійним життям. Вулиці тонуть у зелені, де-не-де височіють дзвіниці церков та храмів, найвідоміші з них Преображенський та Троїцький собори.За давньою легендою, свою назву поселення отримало в 17 столітті завдяки козацькій знахідці – біля річки, що впадає в Псел, до рук козакам потрапили цілих три сумки з грошима. Відтоді і річка стала Сумкою, і місто Сумами. У центрі навіть пам’ятник споруджено на одній з центральних вулиць у вигляді фонтану-колодязя з підвішеною торбою. Всі, що минають його, обов’язково змочують у ньому свої гаманці, щоб привабити гроші.А візиткою міста є дерев’яна альтанка з мереживною різьбою, побудована без єдиного цвяха, до речі, єдина споруда з дерева, що вціліла під час фашистського нашестя. Кажуть, її побудовано саме на тому місці, де колись намагалися знайти нафту, і ось тепер замість бурової вишки, на щастя, височіє ця гордість сумчан, обсаджена пишними рожевими флоксами.Дуже полюбляють і сумчани, і гості міста відпочивати у міському Парку культури імені Кожедуба, адже тут часто відбуваються різні виставки, фестивалі та інші культурні заходи. Для тих, хто захоплюється спортом, є стадіон «Ювілейний». А ще улюблені місця сумчан – звичайно ж, пляжі на березі Псла.Хтось сперечатиметься, що є на світі і гарніші місця, ніж Суми, але для жителів міста воно найпривабливіше і найрідніше.
Відкиньте ж гіршу частку свого серця І з кращою живіть — життям чистішим. В. Шекспір Споконвіку триває протистояння добра і зла — двох категорій, таких само протилежних, як життя і смерть, кохання і ненависть, світло і темрява, християнство і язичництво. Здавалося б, ці поняття несумісні і можуть існувати лише як протиставлення одне іншому. Але це не так. І добро, і зло співіснують у людській душі, розриваючи її на шматки.
В обіймах з радістю журба. Одна летить, друга спиня... І йде між ними боротьба, І дужчий хто — не знаю я. (Олексанр Олесь)
Проблема вибору між добром і злом — вічна, загальнолюдська проблема. Вона постає перед кожною людиною, і кожен сам, згідно зі своїми моральними засадами та переконаннями, повинен вирішувати, що він обере. Українські письменники у своїх творах постійно звертаються до цієї проблеми і у багатьох творах вона є основною. Так, у романі Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» в образі Чіпки, який із невтомного шукача правди перетворився на страшного злочинця, розглядається проблема вибору між добром і злом. У п'єсі «Украдене щастя» І. Франка показано селянську родину, в яку несподівано вривається стороння людина — представник влади, жандарм, — і всю складність життєвих, психологічних колізій, породжених даною ситуацією. Засобом ретроспекції тут розкривається, що Михайло і Анна любилися ще в юності, але рідні брати зруйнували щастя дівчини: «випхали на війну» її коханого Михайла, пізніше сказали Анні, що він загинув, і без посагу, без землі віддали заміж у далеке село за наймита-бідняка Миколу. Так І. Франко вмотивував основу конфлікту, що виникає в драмі раптово, розвивається, проте, цілком природно, набуваючи дедалі більшого напруження, і приводить, зрештою, героїв до трагічного кінця. Але потрібно пам'ятати, що у них був вибір, і вони самі свідомо зробили його. У повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» душевні поривання героїв сплітаються в чарівну пісню, яку Іван виграє на флоярі, а Марічка виспівує. Ця пісня дихає казковими образами диких гір і засіває гори своєю чарівною мелодією. Від самого початку кохання Івана та Марічки було трагічним. І не тому, що їм на заваді стояла давня ворожнеча родів, а тому, що воно було більшим і сильнішим за життя. «Не набутися нам», — сумно зроняє ще зовсім юна Марічка слова, які за своїм смислом дорівнюють всій життєвій дорозі. І коли гине Марічка, Іван не в змозі пережити своє кохання, він тане на очах. Зло здобуває перемогу над життям Івана та Марічки, та воно не в змозі нічого вдіяти з нев'янучою квіткою їх кохання. Письменник у цій повісті показує боротьбу добра і зла не стільки у душах героїв, скільки у навколишньому жорстокому світі, який і розлучив їх. Але кожна людина повинна пам'ятати, що, які б перешкоди не ставали на життєвому шляху, звинувачувати обставини та інших людей у своїх проблемах — це не вихід. Потрібно, перш за все, розібратися у собі і визначити, якою дорогою йти — дорогою добра чи дорогою зла. Вибір завжди за людиною.
-О,привіт Мишко!Як справи?
_Справи добре,а у тебе?
-У мене так само.Вчора"розсміши коміка"дивився?
-Ні.Я дивився кіно про піратів.Дуже сподобався фільм.
-А яка в нього назва?
-"Пірати карибського моря"
Що ти через годину будешь робити?
Я піду на треніровку.Я займаюся карате.А що ти хотів?
Я думав,що підемо на футбол.
Давай іншим разом.
-Добре,давай.Я тоді спитаю чи Андрій не сходить зі мною.
Давай.Мені вже треба бігти.Пока.
-Пока.