Question

Скласти твір мої досягнення на уроках фізкультури! 80 ів

Answer 1

Пам'ятаю як ми займалися фізкультурою у дітсадку. Мої перщі кроки, мені було нелегко, но згодом мені стало легше робити вправи які мені говорилі робити,якось я закінчила дітсадок і пішла до школи,там було складною.На урокі фізкультури но згодом мені сподобалось і я почаля любити цей урок.Я навіть можу робити вправи кращє інших.В мене навіть учні з'явились.Мене навіть вчитель став добре ставитись так я і досягла успіху на цьому уроці.

Answer 2

             Твір – роздум про вчинок людини.                                                      Вчинок Каті Одного липневого дня ми з Катрусею вирішили піти у гості до своєї подруги Лесі. У Лесі тоді було День Народження та її мама сказала, щоб дівчинка забажала любе бажання! Ну іменинниця звісно ж побажала поїхати на море зі своїми подругами. Батьки виповнили її бажання. І от вже наступного дня всі збиралися у так звану «відпустку». Всі були так раді. Ще трохи і ми всі були в чудовому готелі. Як тільки ми приїхали – одразу ж розійшлись по номерам. Батьки Лесі окремо – а ми з дівчатками окремо. Як тільки розклали речі – одразу спати(тому, що на годиннику було 23:46). На наступний десь з самого ранку(десь о 7 годині) пішли купатися! Погода була такою! Жах! Були дуже великі хвилі! Я добре вміла плавати і пішла у море. Потім звісно пригріло сонечко і дівчатка теж приєдналися до мене.  Ми плавали і пірнали у величенні хвилі. Але тут всі раптово вибігли з води. На нас сунула величезна хвиля. Ми теж побігли. Але тут ми побачили маленьку дівчинку на надувному крузі. Вона кричала від страху. Ми злякалися! Я й Леся побігли рятувати її(так як вона була маленька і не дуже далеко від берегу). І підпливши до неї почали тягти маленьку на берег. Але тут нас потягло нас назад у море. Ну звісно хвиля, пісок у роті, головою об камінь, рани й порізи, але ми вижили після цього нападу моря. Та коли ми вийшли на берег до нас підбігли дорослі і подякували за порятунок. Потім ми пішли в номер і зустріли Катю. Вона плакала. Їй було соромно за те, що вона не до бідолашній дівчинці. Я й Леся почали її заспокоювати. Ми казали, що вона не винна у тому , що не вміє плавати та злякалася. Після цього разу, ми вже нічого не боялися. Взагалі то я вважаю, що Катруся не винна у тому, що не вміє плавати та у тому що злякалася РЕАЛЬНОЇ небезпеки. Вона могла і загинути під час порятунку тієї маленької дівчинки. Я думаю, що кожен має розраховувати на свої сили, адже не кожен може витримати таке напруження. Я бажаю всім людям бути доблесними, справедливими, безстрашними, але й знати на що ти спроможній, а на що ні.