Моя мама работает бухгалтером в крупной фирме. Однажды я слышала, как она разговаривала с коллегой о какой-то проверке и употребила такое слово, как варрант. Я естественно захотела узнать, что же это за слово такое необычное. "ВАРРАНТ - документ (часть документа), подтверждающий право предъявителя на что-либо, указанное в документе"- обьяснила мне мама после телефонного разговора.
Мой папа - строитель. И он часто употребляет в свою речь слово "инцерт", например когда разговаривает с моим дядей, ведь он тоже строитель. Инцерт - облицовка бетонных поверхностей природными или искусственными камнями неправильной формы. Это я нашла в специальном строительном словаре, и теперь тоже могу вставлять это умное словечко в разговор с папой и дядей.
А еще у меня был интересный случай, который я хочу с нетерпением вам рассказать. Бабушка моя работает педиатром. Однажды, когда я была у нее на работе, она меня попросила подать ей фонендоскоп. Я такого слова ни разу не слышала и не знала, о чем меня просила бабушка. Она меня просит, чтобы я была торопливее. Но что же делать, если я не знаю, что означает этот фонендоскоп? Я так задумалась над этим, что бабушка сама взяла то, что ей нужно. А оказалось, что фонендоскоп весьма знакомая мне вещь. Это "слушалка".
Мова – це засіб спілкування, він властивий тільки людям.
Так словами ми спілкуємося. По-перше, їх дуже багато. До кожного слова наша уява малює його значення. Ніякі звуки не можуть замінити усього багатства слів. По-друге, кожне відкриття можна описати словесно новими словами, збагатити мову. Мова дає змогу читати книги, пізнавати світ. По-третє, як душевно мелодію можуть прикрасити слова. Багато чарівних пісень просто не існувало би без мови.
Мова – це велике досягнення людства. Тому треба знати її.
Із приходом весни, як тільки пригріє сонечко, природа перетворює. Сходить сніг, перетворюючись у прозорі дзвінкі струмочки, на прогалинах з'являються проліски й перша зелень. Пробуджується й моя улюблениця - красуня береза. Ще не встигши відійти від довгого зимового сну, вона вже щедро ділиться з людьми своїм цілющим соком. Але проходить зовсім небагато часу, і ця російська красуня з'являється перед нами в розкішному оздобленні. Кокетливі коричневі сережки швидко переміняються різьбленими листочками - і от уже шумить на вітрі зелене плаття. Немає нічого приємніше прогулянки в березовому гаї. Немов соромливі дівчиська, коштують тонкі витончені деревця, схиливши до землі галузі.
Береза - героїня багатьох російських народних казок.
Красу берези оспівали у своїх добутках великі російські поети - Пушкін, Тютчев, Єсенін і багато хто інші.