Завжди усвідомлюєш, як щось для тебе дороге (стосунки, улюблена тварина або людина, та що завгодно), коли втрачаєш... Ставиш собі питання: чому так? Чому саме з тобою? І чи один ти такий невдаха? Життя, воно підготувало для кожного з нас свою історію і перешкоди. І тепер усе впирається у вибір людини, ми завжди стоїмо між двох доріг і все залежить від нашої інтуїції, куди повернути. Зламатися, або жити далі й боротися. Багато хто вибирає шляхи найменшого опору і падає у безодню, не замислюючись, що в майбутньому може ще пережити безліч барвистих моментів і бути щасливими. Їх пригнічує все, боротися немає сил, включається кнопочка егоїзму, їм усе одно на думку інших і хочеться просто все кинути, не шукати шляхи вирішення проблем, адже все можна вирішити, залагодити, зам’яти або пом’якшити.
Чорна смуга не може тривати вічно, треба йти на компроміси і докладати максимум зусиль, адже так просто нічого не робиться, ми не досягнемо успіху. Ми не повинні думати, що нікому не потрібні, адже кожен по своєму відчуває якесь почуття до нас, нехай воно буде навіть негативним, але це вже не байдужість, любов близьких, друзів, ревнощі, бажання, турбота - усім цим нехтувати не можна. Ми так влаштовані. Думаючи, що ми найнещасніші, ми вже робимо помилку, треба просто подумати про людей, які не мають домівки, про дітей, яких кинули батьки, про тварин, яким нічого їсти, про інвалідів, які довічно будуть прикуті до ліжка, про сліпих, які ніколи не побачать світла, і про глухих, які ніколи не почують рідний голос і стукіт биття серця, задумавшись і розуміючи, що твоя ситуація - не така вже безвихідна, як тобі здавалося раніше. І єдине, що нам залишилося зробити, це докласти максимум зусиль, перебороти лінь, не відкладати на завтра те, що можна зробити сьогодні, переступити через будь-які свої принципи, а головне - не опускати рук і завжди залишатися людиною. І ось побачиш, з часом усе налагодиться, адже Бог не посилає нам перешкод, які ми не змогли б вирішити, це лише невелика перевірка на щастя, запам’ятай це.
Доволі часто ми чуємо такі слова: «Тоді я був по-справжньому щасливий!» або «Я щаслива, бо…» і багато-багато подібних висловів, таких звичних для нашого слуху. А що ж вони насправді означають? Чи часто ми почуваємо себе щасливими? Що робимо для цього? І що ж таке щастя взагалі? Який стан ми звикли називати цим словом?
Кожен хоче бути щасливим. І кожен по-своєму визначає для себе щастя. Мандрівний філософ Г. Сковорода вбачав його в самопізнанні та самовихованні.
Підґрунтям щастя, на його думку, є душевність, сердечність, простота, скромність, але не приниженість, і — що дуже важливо -уміння розуміти власні бажання і прагнення посісти гідне місце в житті, адекватне своїм здібностям. Проте, на жаль, не кожен здатний зазирнути у власну душу й пізнати своє щастя. «Шукаємо щастя по країнах, століттях, а ноно скрізь і завжди з нами; як риба в воді, так і ми у ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва – відхи-ли лише вхід у душу свою», — писав філософ.
