1.Глянув з-за рогу будинку і похолов,прямо на нього сунув величезний кудлатий пес,показуючи білі ікла й бризкаючи слиною.
2. Вони любили цей каштан
,його посадили їхні батьки в щасливі дні дитинства,коли навколо оживали казки і тато був чарівником.
3. Яскраві зорі випадали з небесного життя не залишаючи й сліду і ,можливо,звичайний осінній листок був щасливіший за них, він міг ще комусь принести користь.
4. Навчала мати істині простій:здушили сльози-не виходь на люди,ховай свій біль глибоко у душі.
5. Од зеленого берега ніби повіяло холодком,настояним на весняних пахощах,ген під хмарами пролітали журавлі,розтрушуючи над землею срібні дзвоники,закликаючи тепло в ліси та в людські оселі.
6. Навіть зірвавши з людини маску не завжди побачиш її справжнє обличчя, за маскою можуть критися інші маски.
Народження дитини супроводжувалося циклом звичаїв і обрядів, збережених у народному побуті України ще з давніх-давен. Поява на світ нової людини — справжнє таїнство, велике і незвичайне. Звичай, започаткований нашими далекими пращурами, велів не відмовляти вагітній жінці, коли вона попросить щось до чи позичити. Рекомендації, обереги, норми поведінки вагітної ґрунтувалися переважно на народному досвіді, раціональному, мудрому.
Єдине АЛЕ - щоб означення у 2 реченні було справді відокремленим, я додала перед словом таїнство прикметник.
Р.в.- веселкового
Д. в.- веселковому
З.в - веселкового
О.в.- веселковим
М. в. - на (у) веселковому