Відповідь:
Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях.
Без знання рідної мови обійтися ніяк не можна. І це справді так. Людина, яка не хоче знати рідної мови, руйнує те, що повинно стати фундаментом її особистості.
21 лютого святкується Міжнародний день рідної мови. Цю дату визначено на 30-ій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в жовтні 1999 року, яка наголосила на важливій ролі мови в розвитку освіти, культури, для консолідації суспільства, формування нації і зміцнення держави.
Міжнародний день рідної мови був встановлений з метою вшанування пам'яті загиблих захисників бенгальської мови в Республіці Бангладеш, де 21 лютого 1952 року з нечуваною жорстокістю розстріляли студентів-демонстрантів.
Генеральна конференція ЮНЕСКО проголосила, що щорічно, починаючи з лютого 2000 року, відзначатиметься Міжнародний день рідної мови.
Відзначенням цього дня ЮНЕСКО хотіло привернути світову прогресивну спільноту до безправного становища багатьох поневолених народів, у яких гнобителі намагаються відібрати рідну мову. Проте саме вона є основною ознакою нації, бо формує національний менталітет, є живим свідком історії народу, зберігає його культурні здобутки, є визначальним чинником життя людини і суспільства.
Зараз у світі люди говорять на 6 000 мов, і приблизно половина з них під загрозою зникнення.
Втрата мови — то втрата самобутності. З метою захисту мов та задоволення мовних інтересів національних меншин Рада Європи розробила та прийняла Європейську Хартію регіональних мов або мов національних меншин, яка ратифікована Верховною Радою України 15 травня 2003 року.
В Україні це свято існує з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню російської, інших мов національних меншин України Президент України підписав відповідне розпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови.
Українською мовою розмовляли наші діди та прадіди, аматері та бабусі співали колискові! Народ наш сміявся і плакав рідною мовою.
Пояснення:
Люблю рідну мову
Відповідь:
Харків, я люблю тебе! Люблю, люблю! За що? Я не знаю... Напевно, за те, що ти є. Це так добре — те, що ти є. Зі своїми батьками я об'їздила пів-України. Мені сподобалися Київ, Львів, Дніпропетровськ... А тебе я просто люблю. Адже ти моє рідне місто! Хіба може бути в людини два рідних міста? Або три? Ні. Воно може бути тільки одне. І для мене це ти. Що ти кажеш? Ти не ідеальне? А яке ідеальне? І яка різниця, ідеальне ти чи ні? Ти просто моє місто.
Моя подруга, що недавно повернулася з Москви, продзижчала мені вуха про красу Арбата, Красної площі і їм подібних визначних пам'яток російської столиці. Не ображайся на неї. Адже те, що вона захоплюється іншим містом, не означає, що вона не любить тебе. Мені теж, як і їй, подобається Москва. На світі багато красивих міст. Але хіба в Римі я народилася? Хіба в Парижі ходила до дитячого садка? Хіба я в Нью-Йорку пішла в школу і знайшла друзів? Хіба в Сіднеї живе моя родина? Ні, це все відбувалося і відбувається в Харкові, моєму рідному місті. Деякі вважають, що нерозумно порівнювати тебе, наприклад, з Парижем. А нам хіба що? У кожного своя думка. Не будемо нікого переконувати — це безглуздо. Але ти любиш кожного свого мешканця, адже так? Ти любиш їх усіх, усіх людей, що коли-небудь жили на твоїй землі. Навіть незважаючи на те, що вони можуть поставити порожню пляшку з-під напою просто посередині твого тротуару, а потім кричати, що їхнє місто брудне. І ще на багато чого ти закриваєш очі — твоя любов схожа на материнську, вона прощає все. І я сподіваюся, що коли-небудь твої мешканці віддячать тобі за неї. Адже ти — горде красиве місто, перша столиця нашої країни. Тебе відвідував Петро І й інші великі люди. Ти дав притулок і виховав мислителів і письменників Сковороду і Гулака-Артемовського, композитора Лисенка, астронома Барабашова і знаменитого анатома Воробйова. Деякі твої будинки проектував сам Бекетов. Твоя площа Свободи — друга за величиною у світі. У тебе двадцять два вузи. Люблять тебе студенти! Багато молоді на твоїх вулицях, а про парк Шевченка й казати нічого! Твій Оперний — "місто в місті", і в ньому виступають знаменитості. Твій парк імені Горького люблять і дорослі, і діти. Одного разу у вересні весь наш клас утік з уроків і катався на "Сюрпризі" і "Ланцюгах" доти,доки в кожного з нас не закінчилися гроші. Додому, природно, ми йшли пішки. Йшли твоїми вулицями, розмовляли, сміялися, співали, кричали, і, здавалося, разом з нами радів і ти...
Харків мій, рідний і гарний! Люблю я тебе. Люблю твої парки, сквери, сади, проспекти, площі, театри, музеї, школи, магазини, кафе, клуби... Усього люблю тебе. Нехай ти не найбагатше і не найщасливіше місто на землі, нехай у тебе є недоліки, але ти — моє рідне місто, а виходить, для мене найкраще!
Пояснення:
Я люблю писати твори на такі теми
Друге ССЦ. Заметушилися сороки. Десь тріснула гілка, а птахи, відчуваючи небезпеку якогось страшного звіря, спалахнули крилами, і полетіли в більш тихе місце. Птахи наповняли ліс швидше і швидше. Тут вони знайдуть притулок у теплі весняні дні. Пернаті друзі змагаються за найкраще місце для свого будинку - гнізда. І вже ліс сповнився пташиним гамом.
Третє ССЦ. Показало носа зі своєї схованки ведмежа. Всю зиму воно пролежало у своїй темній барлозі, забувшись глибоким сном. Але сьогодні його пробудили дивні виголоси тварин: всі висловлювали подяку яскравій весні, що нарешті прийшла. Ведмежа було здивоване, адже він такої краси ще не бачив, - це була його перша весна. Усе розквітало і пахло. Повітря давало жагу на нові виклики природі. Клишоногий задоволений: ранок сьогодні - як ніколи.
Ну, якось так :) Сподіваюсь, таке підійде.