Твір за картиною чебикіна канікули зав`язка одного ранку хлопчик, який відпочивав у бабусі, вирушив на риболовлю. йому вдалося зловити лише одну кульмінація випущена в банку рибка заговорила людським голосом і розв'язка
Одного ранку хлопчик, який відпочивав у бабусі, вирушив на риболовлю. Йому вдалося зловити лише одну рибку. Приніс він її до хати, взяв скляну банку, налив туди води, та випустив у неї рибку. Аж раптом випущена в банку рибка заговорила людським голосом і попросила хлопчика: «Відпусти мене, хлопчику, назад у річку!»
Хлопчику спершу здалося, що це йому примарилося. Але рибка звернулася до нього знову: «Відпусти! Я виконую будь-яке твоє бажання!» Хлопчик став думати, що ж йому загадати… «Велосипед…», -пошепки промовив він, але потім згадав, що його маленька сестричка в лікарні, і мати там, вдома, у місті, кожного вечора плаче… «Я відпущу тебе негайно! Але я хочу, щоб моя сестра знову була здорова!» Рибка посміхнулася, і розчинилася, немов дим…
Хлопчик раптово прокинувся. «Невже це був лише сон?», - подумав він. Аж раптом до кімнати зайшла бабуся і попросила його вийти у двір.
Хлопчик підвівся з ліжка та вибіг із хати. На дворі на нього чекав новенький блискучий велосипед! Він не міг повірити своїм очам! Це приїхали мама із сестричкою, та привезли йому цей подарунок!
«Твоя сестра тепер здорова, її вчора виписали з лікарні, і ми негайно приїхали до тебе і привезли тобі цей подарунок», - лагідно сказала мама.
Спробую переконати чому природу треба берегти. по-перше, бережливе ставлення до природи, віддячується нам здоров’ям. тоді усі могли би бути здоровими. по – друге, дуже корисно влітку покупатись у прохолодній прозорій річці. вода та сонце нехай гартує наш організм. по – третє, кожне зрубане дерево не поповнить наше повітря киснем, не прихистить влітку від пекучого сонячного проміння, тому не можна бездумно рубати ліси. нехай посадить кожен хоча б одне деревце. по – четверте, краса природи милує наш погляд, заспокоює. нехай панує краса і спокій. по – п’яте, чисте довкілля – це гармонія у природі, чудовий спів птахів, багатий урожай. ще багато можна було б сказати про довкілля, часткою котрого ми є самі.
Ось і прийшла осінь. тільки зовсім недавно дерева в парку радували нас буйною зеленню, і от зелене листя пожовкло, заблищало золотом і почало повільно падати на землю. на вулиці ще тепло, а птахи вже збираються відлітати у вирій. старий парк ніби завмер, прислухається до кроків осені. знає він, що зовсім скоро теплі тихі вересневі дні закінчаться. на зміну вересню прийде жовтень, умиє парк сльозами дощів. а там і листопад огорне все навкруги своїм холодом. дні стануть короткими, небо буде похмурим, а дерева скинуть з себе останнє листя. затихне парк без пташок, які повернуться до нього тільки навесні. де ж ти, літо, поділось, куди подалось? осінь, ось вона, осінь! осінь, ось вона, ось. але парк не почуває себе самотнім. жителі міста приходять сюди на відпочинок, блукають алеями, засипаними листям, дихають свіжим осіннім повітрям. і діти полюбляють гуляти в парку: ховаються одне від одного між деревами, збирають листя. а ось і грибники завітали сюди, бо осінь цього року щедра на гриби. гарно в старому осінньому парку восени, коли попрощався він з літом і прислухається до кроків зими. в далечінь холодну без жалю за літом синьоока осінь їде навмання.
Одного ранку хлопчик, який відпочивав у бабусі, вирушив на риболовлю. Йому вдалося зловити лише одну рибку. Приніс він її до хати, взяв скляну банку, налив туди води, та випустив у неї рибку. Аж раптом випущена в банку рибка заговорила людським голосом і попросила хлопчика: «Відпусти мене, хлопчику, назад у річку!»
Хлопчику спершу здалося, що це йому примарилося. Але рибка звернулася до нього знову: «Відпусти! Я виконую будь-яке твоє бажання!» Хлопчик став думати, що ж йому загадати… «Велосипед…», -пошепки промовив він, але потім згадав, що його маленька сестричка в лікарні, і мати там, вдома, у місті, кожного вечора плаче… «Я відпущу тебе негайно! Але я хочу, щоб моя сестра знову була здорова!» Рибка посміхнулася, і розчинилася, немов дим…
Хлопчик раптово прокинувся. «Невже це був лише сон?», - подумав він. Аж раптом до кімнати зайшла бабуся і попросила його вийти у двір.
Хлопчик підвівся з ліжка та вибіг із хати. На дворі на нього чекав новенький блискучий велосипед! Він не міг повірити своїм очам! Це приїхали мама із сестричкою, та привезли йому цей подарунок!
«Твоя сестра тепер здорова, її вчора виписали з лікарні, і ми негайно приїхали до тебе і привезли тобі цей подарунок», - лагідно сказала мама.
Як не вірити тепер у дива?